Від «собачої» старості – на роликових ковзанах
Володимир БЕНЕДІС
«Вищий пілотаж» на трасі
Ми домовилися зустрітися з Володимиром Бенедісом на виїзді з Новограда-Волинського. На запитання, як його впізнаємо, пан Володимир відповів: “Ви мене побачите”. Рівно о дев’ятій ранку ми чекали у домовленому місці. На дорозі серед потоку машин розгледіли чоловіка, який швидко їхав на роликових ковзанах. Він дуже вправно маневрував між автомобілями – від цього видовища аж дух перехопило. Володимир Миколайович на трасі показував такі фігури “вищого пілотажу” на роликах, що навіть машини почали зупинятися.
– На асфальті важко розігнатися, – розпочав нашу розмову спортсмен, – для роликів потрібна тверда поверхня. Ми тренуємося в колишній їдальні військової частини. Нам до нового року безкоштовно надав зал для занять підприємець Михайло Лук’янчук.
Перші ковзани у Володимира були дерев’яні, він їх зробив у п’ять років. Вже в десятому класі їздив на обласні змагання з бігу на ковзанах і займав призові місця. Закінчив у Києві технічне училище, отримав професію електрозварника. Працював у Маріуполі на комбінаті “Азовсталь”. Але куди б не закидало його життя, скрізь активно займався спортом.
Понад 30 років відпрацював на Новоград-Волинському заводі сільськогосподарських машин: спочатку електрозварником, згодом закінчив технікум і був майстром та інженером.
У 1990-х роках – несподіваний поворот долі. Після розвалу Союзу довелося пожити на півночі Росії. Працював вахтовим методом у Сургуті. Навіть грав там у хокей за команду “Нафтовик”, хоча тоді Володимиру Бенедісу вже було за п’ятдесят.
Хокей на болоті
Пан Володимир каже, що колись був майстром спорту. Але після спілкування з ним дійшли висновку, що Бенедіс таки залишився майстром спорту широкого профілю, ще й активним пропагандистом здорового способу життя.
– У нас біля переїзду є болото, – розповідає Володимир Миколайович. – Ми організували аматорську команду, і кожної зими, тільки замерзне лід, граємо там у хокей. Збираються юнаки 17-20 років, я серед них найстарший. Не хочу хвалитися, але боротьба йде на рівних. Ніякої скидки на вік ніхто не робить. Хлопці не вірять, що мені скоро 70 літ.
Невтомний ентузіаст хоче відкрити у Новограді-Волинському спортивну секцію, щоб вчити всіх бажаючих їздити на роликових ковзанах. Показав нам зал.
– Колись була величезна військова їдальня, – пояснює він. – Тепер територія занедбана, а цей зал зберігся. Ми вже кілька разів тут займалися, є школярі, які хочуть тренуватися. Це ж добре, що молодь тягнеться до спорту. Катання на роликах має свою особливість – треба міцну і рівну поверхню. У цьому залі дуже хороша підлога, можна сказати, ідеальна для серйозних занять. Тільки закрити колони поролоном, обладнати гардероб – і роликодром готовий. Для цього не потрібно багато коштів.
Володимир Бенедіс показав нам, що можна робити на роликах. Видовище незабутнє, аж самому захотілося спробувати.
З гумором розповів, як проводив якось майстер-клас з катання на роликових ковзанах у Києві на Майдані. Попросив у хлопців, які там випендрювалися, ролики. Йому спочатку не хотіли давати, мовляв, впадете, дядьку, і розіб’єтеся. Коли ж Володимир Миколайович таки переконав їх, то київські ролери були вражені його майстерністю і просили показати ще якусь вправу.
Пан Володимир пояснив, яким чином йому вдається підтримувати спортивну форму. Немає ніякого секрету, тільки бажання, головне – не лінуватися і не переїдати, повинна бути стриманість у всьому. Чоловік ніколи не впадає у відчай і радіє кожному прожитому дню. Є люди, які скиглять і жаліються. Про таких пан Бенедіс каже: у них настала “собача” старість, коли все не так. У декого вона розпочинається у двадцять п’ять літ. Їм здається, що весь світ проти них. Щоб не застала «собача» старість, треба рухатися. Володимир Бенедіс від неї втікає на роликових ковзанах.
Кость ГАРБАРЧУК, Житомирська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
