Кобрин за рік перетворили з провінційного містечка у сучасне розкішне місто

У цьому аквапарку кобринчани зможуть оздоровлюватися

У цьому аквапарку кобринчани зможуть оздоровлюватися

Багато хто з нас пам’ятає, як у “славні” радянські часи у колгоспах пишно святкували закінчення жнив – обжинки. В принципі, у цьому немає нічого поганого, бо з діда-прадіда прийнято дякувати восени Богородиці й Богу за зібраний урожай. Проте часто-густо за помпезністю комуністичних “обрядів” приховувалася гірка правда, а саме: якою ціною той врожай зібраний і що з нього припало людям. А от білоруси у відзначенні закінчення збору врожаю, здається, переплюнули усіх...

Тут працювало 80 будівельних бригад
Там уже став традиційним республіканський фестиваль “Дожинки”. Як саме він проходить, про це лише чули з розповідей, а от як до нього готуються – бачили на власні очі. “Дожинки”, як правило, проводять у райцентрі. І, як зрозуміла, керівництво кожного з них не просто мріє, аби вони проходили у них, а й багато для того робить, щоб “козирна карта” впала саме на їхнє місто. Чому? Бо держава для підготовки до цього чи не найголовнішого республіканського фестивалю виділяє велику суму грошей. Тому з колишнього “совдепівського” провінційного містечка постає сучасне відремонтоване, благоустроєне і розбудоване місто. Не знаю, наскільки змінилися інші райцентри, а от те, що Кобрин до вересня цього року перетворився на нову копійку, здогадатися не важко.
Влітку ми застали це місто з 50-тисячним населенням у розпалі будівництва: Кобрин постав перед нами як суцільний будівельний майданчик! Такого за все своє життя бачити не доводилося. Зрештою, навіть старожили цього міста не пам’ятають, щоб тут будувалося одразу стільки об’єктів. Ремонтували дороги, реставрували будинки і будували безліч нових соціально-культурних об’єктів. Думаю, про масштабність “будівництва століття” красномовно свідчить те, що тут працювало майже вісімдесят будівельних бригад з усіх куточків Білорусі (кожна була забезпечена польовою кухнею і біотуалетом). Якщо раніше, готуючись до “Дожинків”, у містах зводили один-два нових об’єкти, то у Кобрині – більше десятка.
Найбільше вразило будівництво аквапарку спортивно-медичного напрямку у міському парку ім. Суворова (Кобрин – колишнє помістя цього відомого російського полководця), де зможуть оздоровлюватися усі кобринчани, та “Льодовий палац” у комплексі з розбудовою набережної. Будувалися невелика місцева електростанція, Палац культури, літній амфітеатр на дві тисячі місць у цьому ж парку, неподалік – фонтан, танцювальний майданчик, двокілометрова траса для катання на роликах, стадіон на п’ять тисяч місць і ще додатково три нові спортивні поля і поле для хокею на траві. Новий офіс Білорусьбанку, приміщення районного відділу внутрішніх справ будують самі ці організації, а кегель-клуб – місцевий бізнесмен. Загалом на “оновлення” міста з державного і місцевих бюджетів виділено більше 300 мільярдів білоруських рублів.
– Те, що для проведення “Дожинків-2009” вибрали Кобрин – це данина нашим заслугам, – переконаний заступник голови Кобринського райвиконкому Валерій Іванюк. – Ми ще з 2005 року почали у місті будівництво й довели, що маємо право на проведення фестивалю. Коли зрозуміли, що вибір падає на нас, почали планувати, що можна побудувати. І вже з минулого року розпочали потужне будівництво. Якщо раніше раділи, коли клали 800 метрів асфальту, то до кінця усіх ремонтних робіт прокладемо 130 кілометрів!
Парк вразив не лише своєю доглянутістю, а різноманіттям каруселей. Виявляється, донедавна він мав досить непривабливий вигляд. Але разом з кобринчанами з нього зробили ляльку. А місцевих підприємців і директорів державних підприємств зобов’язали відремонтувати дитячі атракціони. Хоча ті спочатку викручувалися, але діватися було нікуди – мусили братися до роботи. Тепер не відрізниш, де нові, де старі. Бо деякі купили за кошти, зароблені працівниками культури. “Лодочки”, яким уже півстоліття, хотіли викинути, проте кобринчани запротестували: мовляв, не одне покоління на них каталося. І їх теж так відреставрували, що прослужать ще стільки ж.
Розкопані вулиці, інколи проблеми з водопостачанням до будинків у деяких місцевих мешканців викликали невдоволення. Проте більшість кобринчан поставилися до тимчасових незручностей з розумінням, знаючи, що все те, що зроблене, нехай навіть для “показухи”, залишиться їм. Тут колись стояла військова частина, тому часто до родичів у Кобрин навідуються й росіяни. Вони від усього цього хапаються за голову і кажуть, що в Росії добре живуть лише москвичі, а решта міст “прозябают”.

Сільських трударів розважали дві тисячі артистів
Фестиваль “Дожинки-2009” відбувся 18-19 вересня і, з отриманої інформації, пройшов так само помпезно. Як завжди, Президент вручав високі нагороди переможцям республіканських змагань, які досягли високих показників у зборі врожаю зернових, зернобобових культур та заготовці кормів. Як правило, їм дарували автомобіль (“Волгу” чи “Жигулі”), тим, хто посів друге і третє місце – холодильник, телевізор або інші цінні подарунки. Кобринчани мали можливість побачити відомих російських співаків і чимало відомих білоруських – всього дві тисячі артистів взяли участь у фестивалі. Два дні тут торгували білоруською продукцією, танцювали, співали і веселилися.
Правда, така масштабність не всім до душі. Адже, якщо держава з таким шануванням ставиться до селян, які працюють у державних агрофірмах, то фермери нарікають, що до них ставлення негативне. Вони ледь виживають і стверджують, що у агрофірми вкладається більше коштів, ніж потім з них отримують прибутків. За підсумками першого півріччя 2009 року, на 1 тисячу рублів виробленої продукції затрати аграріїв склали 1 195 рублів – це найвищий показник серед галузей економіки. За січень-липень 2009 року вони отримали чистого прибутку 1,1 трильйона рублів. Ніби немало. Проте перетермінована кредиторська заборгованість перекриває об’єм отриманого прибутку майже у 1,5 раза. На 1 серпня аграрії заборгували 1,7 трильйона рублів (майже 620 млн доларів). Недарма на цих “Дожинках” Президент Лукашенко пообіцяв переламати цю ситуацію й перевести сільське господарство на самофінансування. Тому сільгосппродукція для самих білорусів недешева, й ті, хто живе ближче до українських кордонів, їдуть по харчі до нас.
Проте державні чиновники вважають, що білоруський шлях визначений правильно, тому є бажання йти далі. Головне – не кидатися у різні боки. Вони навіть гордяться тим, що за благоустроєм можуть позмагатися з європейськими країнами, та переконані, що першими серед країн СНД будуть виходити з кризи. Зрештою, треба зауважити, що чиновники про Лукашенка говорять лише з благоговінням – ніякого негативу у його бік. А от серед простих людей чула різні відгуки про нього і про ситуацію в Білорусі. Але про це в іншій публікації.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Брестська область
(Білорусь)

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>