Німці відновлюють болота, а голландці сіють… очерет

Національний парк “Прип’ять-Стохід”, що у Любешівському районі, тісно співпрацює із закордонними природоохоронними територіями Польщі, Німеччини та Нідерландів ще з 2007 року. Вивчення роботи природно-заповідних установ, обмін досвідом, розробка спільних екологічних замислів та програм становлять основу співпраці. Черговий крок у цьому плані здійснили нещодавно працівники українського парку, зокрема його начальник відділу екологічної освіти, рекреації та туризму Віталій Веремчук, який зі своїм колегою упродовж двох тижнів переймав досвід у біосферному резерваті “Шпрейвальд” (Німеччина) та Національному парку “Веерібен де Вехт” (Нідерланди).– Що це таке “біосферний резерват”? – передусім з’ясовую в пана Віталія. – Чи є аналоги йому в Україні?
– У Німеччині природно-заповідні території мають класифікацію: “народні парки”, “біосферні резервати” тощо. Біосферний резерват – це практично аналог нашого національного парку. Вони створені для охорони природи і масового відпочинку громадян. Поточний рік у Німеччині оголошено роком біосферних резерватів, тож ми якраз потрапили у “Шпреейвальді” на святкові заходи з цієї нагоди, у тому числі на День екологічної освіти, на який було запрошено багато дітей-дошкільнят. Для них організатори влаштовували різні ігри на природоохоронну тему: наприклад, був діючий макет корови, яку кожен бажаючий міг подоїти, чи скриньки з фігурками тварин, назви яких необхідно було вгадати навпомацки. Відвідали “Музей природи”, де у приміщенні відтворено (звичайно, у невеличких розмірах) основні види тамтешнього місцевого природного середовища, яке чимось навіть подібне до поліського. Є березові, соснові, дубові ліси, луки…
– І болота? 
– Болота німці давно висушили. Тож тепер намагаються робити штучні, і на це уряд виділяє чималі гроші.
– Дивно, спочатку витратили гроші на меліорацію, а потім щоб на тому місці знову зробити болото? Навіщо ж воно німцям?
– Водно-болотні угіддя є екологічним коридором для мігруючих птахів, а в Німеччині таких диких, не зачеплених людиною територій, уже не залишилося. 
– А оце на фотографії, бачу, косарі... Німці ще й досі користуються цим архаїчним знаряддям праці?
– Та ні! Вони навіть очерет косять машинами. А то був чемпіонат із сінокосіння, так би мовити, серед національних парків, у якому запросили взяти участь і нашу делегацію. Крім німців, змагалися поляки і голландець, а честь України захищав мій колега Олег Кух – і став переможцем. Нагородили його спеціальною посудиною для соління огірків. Виявляється, ту місцевість, де масово вирощують огірки (поблизу міста Любинау, Бранденбурзька земля), називають ще Огірковою країною.
– Чи правда, що європейці дуже цінують і вирощують очерет?
– У цьому можна пересвідчитися особливо в Нідерландах, де більшість дахів людських помешкань вкриті очеретом. А ще важлива його роль як допоміжного засобу для відвойовування землі у моря. Як відомо, Нідерланди – найгустіше заселена країна Європи: на близько сорока тисячах квадратних кілометрів площі мешкає 16 мільйонів людей! Тому вільний клаптик суші був і є там найбільшою проблемою. Отже, спочатку голландці віддамбовують прибережну акваторію, відкачують звідти воду і засівають очеретом. Молодий використовують для покрівель, а старий тримають для гніздування птахів. Як і німці, виділяють великі гроші на облаштування природних парків. Крім того, кожен метр їхньої території не лишається без діла. Скрізь лад, відточений не одним поколінням порядок. Коли голландці минулого року приїжджали до нас, то вражено казали, що не сподівалися у центрі Європи застати дику незайману природу. Еколого-освітні центри у них, вважай, на кожному кроці, створені в основному для підростаючого покоління. Нам розповідали такий приклад: якось будували міст через річку, то будівництво зупинили аж на цілий місяць у зв’язку з тим, що у тій місцевості почався переліт ластівок. Пересувні лабораторії для вивчення водної флори та фауни у Голландії розташовані на великих човнах, оснащених різноманітними приладами, включаючи мікроскопи, так що група дітей, подорожуючи водним шляхом, одночасно вивчає і досліджує життя його мешканців.
– А як борються з браконьєрами?
– Ніяк, бо браконьєрів там нема. Європейці – люди законослухняні, а головне, заможні. Розповідав один тамтешній “голландець”-емігрант з України, який мешкає на території “Веерібен де Вехту”, що до них часто приїжджають рибалки з Амстердама, інших великих міст: наловлять риби, сфотографують улов і випускають, але без риби додому не повертаються – купують у магазині. Були якось рибалки і з України, на вугрів приїжджали. Земляки, звичайно, улов забрали. Не та ментальність.
– Який має вигляд наш “Прип’ять-Стохід” на фоні відвіданих європейських парків?
– Тамтешні, звичайно, гарні, але там усе так доглянуто, що видається штучним. Українські парки у цьому плані більш природні, різноманітніші щодо навколишнього середовища. Наприклад, один турист, пройшовши ділянку маршруту “Таємниці Стоходу” від Попівки до Бучина, настільки вразився, що назвав нашу річку поліською Амазонкою.
Розмовляв Микола ШМИГІН, 
Волинська область

• Нравится
•