Головною новиною минулого тижня в українському футболі став перехід Андрія Шевченка з лондонського “Челсі” до київського “Динамо”. Рішення про повернення у рідний клуб прийняв сам футболіст. Ось уже кілька років українець не має постійного місця в команді, а останньою краплею в англійських поневіряннях Шевченка стало не включення форварда до заявки лондонського клубу на цьогорічну Лігу чемпіонів. Аби повернутися на поле форвард погодився на у кілька разів меншу зарплату і провів непрості переговори з власною жінкою.
– Замислюватися над тим, щоб закінчити ігрову кар’єру в команді, де вона починалася і з якою у мене пов’язані приємні спогади, я почав давно. Ігор Суркіс багато разів заводив розмову на цю тему, і його пропозиції знаходили відгук у моєму серці. У чому точно не сумнівався, так це в тому, що ні в одну іншу країну, окрім України, я після “Челсі” не поїду, – прокоментував своє рішення Андрій Шевченко, спілкуючись у Києві з журналістами. – Ну, а серйозно думки про повернення до Києва виникли з появою відчуття, що я ще не награвся.
– Відомо, що в “Челсі” ваша зарплата складала близько 120 тисяч фунтів у тиждень. З переходом в “Динамо” Ви втратили у заробітку чи він залишився на колишньому рівні?
– Не думаю, що обговорення цього питання буде коректне по відношенню до київського клубу. Скажу лише, що при поверненні на першому місці для мене були зовсім не гроші.
– Ігор Суркіс не раз говорив, що частиною його пропозиції Вам є перспектива з часом стати головним тренером київського “Динамо”. Відчуваєте у собі готовність до цієї професії?
– Поки про це рано говорити. Не знаю, що думатиму з цього приводу через декілька років, але зараз я приїхав до Києва як гравець, і докладу всіх сил, щоб команда, у яку я повернувся після довгої перерви, успішно зіграла у Лізі чемпіонів. Група нам дісталася важка (“Динамо” гратиме у Лізі чемпіонів з іспанською “Барселоною”, італійським “Інтером” та російським “Рубіном” – ред.), але шанс вийти з неї цілком реальний.
– Що знаєте про “Рубін”, матчем з яким на своєму полі “Динамо” розпочне груповий турнір?
– Це сильний клуб з Росії. Перемога у чемпіонаті цієї країни дорогого варта. Не так давно в Казані грав Сергій Ребров, який, напевно, поділиться з нами необхідною інформацією.
– Не жалкуєте, що Ребров повісив бутси на цвях? І чи не збираєтеся своїм прикладом переконати його повернутися?
– Не думаю, що це має сенс. Якщо вже така послідовна людина, як Сергій, вирішила завершити кар’єру, значить, питання це обдумане до дрібниць. Для будь-якого футболіста важливо не лише якомога довше грати, але й своєчасно відчути момент, коли треба закінчувати.
– Зустрічі з “Інтером”, який очолює добре знайомий вам Жозе Моурінью, матимуть для вас особливий підтекст?
– Чому ж? До цього тренера, що б не писали тепер британські таблоїди, я завжди ставився з пошаною, і сподіваюся, це взаємно.
– Після вересневих матчів за збірну Ви остаточно переїдете до Києва чи як і раніше будете жити на два будинки?
– Для мене це звично. Різниця в тому, що раніше я більше часу проводив у Мілані або Лондоні, відвідуючи у Києві батьків і друзів, а тепер частіше буду в українській столиці.
Comments: |