Ікона з польського костелу допомагає людям
У жительки села Морочне Зарічнянського району Рівненської області 85-річної Ольги Курин ще з часів війни зберігається ікона, врятована з розбомбленого польського костелу. Господиня не знає, як правильно вона називається і скільки їй років. На великому полотні написаний фарбами лик Ісуса. Цей образ має дивовижні властивості. Їдуть в Морочне люди звідусіль, щоб господиня попросила їм у Господа допомоги і заступництва. Жінка ж пояснює, що вона не цілителька і не знахарка: “Люди добрі, я не знаю нічого, можу тільки помолитися. Якщо молитва Господня вас спасе, то і буде допомога”. І нікому не відмовляє. Очевидці розповідали: після молитви перед образом немічним людям стає легше.
Пожежа не пошкодила лик Ісуса
– А звідки ж ви прибули? – цікавиться господиня. – До мене багато різного люду приїжджає. Нещодавно з Польщі були. Хто їде подивитися, хто помолитися. І я теж, як тільки стає сумно на душі, стаю на коліна перед іконою. Помолюся – і почуваю себе здоровішою та міцнішою, десь сили беруться, – продовжує баба Оля. – Хоч ікона і польська, але допомагає не тільки католикам. Ось вона...
Підходимо до образа, з якого на нас пильно дивиться Ісус. Таке відчуття, ніби знаходишся у храмі і прийшов сповідатися. Згадуються гріхи двадцятирічної давності. У мене подібний стан був після тижневого послушання у Чорторийському Свято-Хрестовоздвиженському чоловічому монастирі.
Жінка розповідає історію цієї ікони. У 17 літ, ще перед війною, Ольга вийшла в Морочне заміж. Її дід Мартин Михайловський був поляком. За Польщі в Морочному на околиці був костел, адже колись село мало статус районного центру. Жінка замолоду не раз бувала у тому храмі, хоча сама православна. Тепер те місце заросло травою. Коли розпочалася війна, німці у червні 1941-го бомбили село і влучили у костел. Його здалеку було видно – добра мішень.
– Двоюрідна сестра мого чоловіка жила неподалік, – згадує пані Ольга ті давні події. – Вона була католичкою і мала ключі від костелу. Видно, ксьондз їй залишив. Коли бомба впала на костел, то рухнуло склепіння і стало все горіти. Сестра гукнула мого чоловіка на допомогу рятувати церковне начиння. Винесли хоругви і цю ікону. Вона була у гарній рамці. Таким чином цей образ потрапив до нас.
Під час війни родині довелося залишити село, жили на хуторі, там спокійніше. Коли повернулися у свою хату, то вже рами не було, а прострелений образ Ісуса лежав на підлозі.
Образ хотіли купити за 100 гривень
– Я святині нікому не продам, – наголошує вона. – Думали, що баба стара і дурна. Один такий хитренький пропонував сто гривень. То всім хочу сказати: і за тисячу, і за мільйон її не продам. Якийсь чоловік все допитувався: “Бабо, як ви вмрете, то кому дістанеться ця ікона?” Я й кажу: “У мене діти є, синові віддам.”
Сидимо у затишній чистенькій хатині, і пані Ольга неквапом розповідає про свою долю та пережиті трагедії. Допомогла все витримати тільки глибока і щира віра та надія на Бога. Всі свої печалі виливала перед образом.
– Скільки я горя пережила, то нехай нікому не доведеться того зазнати. Скільки сліз виплакала… Як згадаю, аж не віриться. Батька забили після війни. У нас тут таке робилося, українці вбивали українців... У мене було 12 діток, але шестеро Господь забрав до себе. Четверо померли маленькими, а двоє... – жіночка витирає сльози, – у 39 років пішла на той світ дочка, залишилося двоє діток. А син Саша, 1942-го року народження, завербувався і поїхав у Казахстан, оженився, жив там. Це сталося дев’ять років тому. У нього померла жінка. Він продав все нажите майно: квартиру, дачу, машину. Писав, що буде доживати віку в Україні. Мав приїхати на мій день народження, 27 грудня. Його нема й нема. Вже хотіла у розшук подавати. Аж якось із сільської ради повідомили, що 12 травня знайшли мого сина в лісі у Чернігівській області. Впізнали по документах. Його забили в дорозі за ті гроші. П’ять місяців пролежав у лісі. І привезли мого синочка в село, повернувся в труні до мене. То діти навіть не дали мені відкрити її. Як згадаю своє життя, то плачу і плачу, де тільки ті сльози беруться...
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
| Comments: |
