Після університету – в поліське село

Головні пацієнти Тетяни ПРИХОЖАЙ – це діти

Головні пацієнти Тетяни ПРИХОЖАЙ – це діти

Після Помаранчевої революції тодішній міністр охорони здоров’я Микола Поліщук намагався вирішити проблему забезпечення лікарями сільських населених пунктів адміністративними методами: кожен випускник медичного вузу повинен був відпрацювати три роки. Ця затія викликала чимало нарікань та протестів студентів-медиків. Не хочуть молоді спеціалісти їхати в село. Тих, які наважилися, зовсім небагато. Одна з них – Тетяна Прихожай, яка стала головним лікарем Сопачівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини у Володимирецькому районі. Тетяна Ігорівна розповідає, що у неї не було ніякого обов’язкового розподілення, а приїхала в село працювати добровільно.

Вона з восьмого класу мріяла бути лікарем. Одразу після закінчення школи у Кузнецовську в 1999 році стала студенткою Тернопільського державного медичного університету імені Горбачевського. У 2005-му проходила інтернатуру у Волинській обласній лікарні за спеціалізацією “Сімейна медицина”. Це лікар широкої кваліфікації в одній особі: і терапевт, і гастроентеролог, і ендокринолог, і педіатр, навіть окуліст, якщо не складний випадок.
На початку 2008 року в селі Сопачів відкрили після капітального ремонту нову амбулаторію. Всі роботи проводилися за рахунок чорнобильських коштів, адже село знаходиться у зоні радіоактивного забруднення. Сучасна амбулаторія оснащена необхідними медичними приладами та устаткуванням зі своєю лабораторією, кабінетом стоматолога. Є кілька ліжок денного стаціонару. У штаті 15 працівників, з вищою ж медичною освітою тільки Тетяна Прихожай. Один лікар на п’ять сіл!
Цікавлюся у пані Тетяни, чи не було страшно їй їхати у село.
– Звичайно, певні побоювання та сумніви були. Важко після практики приступати до самостійної роботи, – розповідає лікар. – Коли працюєш у поліклініці, де багато спеціалістів, то завжди можна порадитися чи проконсультуватися зі старшими, більш досвідченими колегами. Тут усі рішення доводиться приймати самій. Мої головні пацієнти – це діти, у яких бувають бронхіти, застуди, розлади шлунка. Щороку у нас на обліку перебуває понад 50 вагітних. Тому діток народжується багато. І друга велика категорія: люди старшого віку. У них трапляються гіпертонічні кризи, інсульти, передінфарктні стани, кишково-шлункові хвороби.
Лікар зізнається, що за цих півтора року, які вона працює у Сопачеві, вже набула певного досвіду. Роботи вистачає, адже щодня на прийом приходить 15-20 відвідувачів плюс виклики до лежачих хворих. Крім того, ще й потрібно вести документацію, замовляти медикаменти та вирішувати господарські проблеми.
Тетяна Ігорівна зараз з усмішкою згадує свій перший день прийому. Тоді до молодої лікарки прийшло понад п’ятдесят відвідувачів. Вона не знає, чи всі хворі були, чи просто приходили подивитися на молоду медичку.
Найкращі відгуки про цю лікарку ми почули у Сопачеві: добра, людяна, старанна та відповідальна. Селяни – люди прості, але спостережливі, вони одразу відчувають фальш та лицемірство. Тетяну Прихожай же сприйняли позитивно і сподіваються, що вона залишиться у них. “А ми її нікуди не відпустимо”, – усміхається сільський голова Яків Бойко.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>