На весіллі сестри вийшла заміж за… її нареченого
Підпис відсутній
– Підберіть моїй майбутній дружині найкращий наряд. І поспішіть, будь ласка, за годину ми розписуємося. Мила, як тебе звати? – запитав наречений свою супутницю.
– Валя, – ніяково відповіла.
Після останніх слів продавщиці від здивування мало не вдавилися цигарками.Молодята зустрілися на Майдані
– Це тепер той день я згадую весело, а тоді було не до жартів, – ділиться зі мною випадкова попутниця Валя, з якою разом їхали до Києва. Дорога далека, тож слово за словом – і ми розговорилися. А може, молодій жінці просто хотілося вилити душу чужій людині, з якою потім ніколи не побачиться. – Минуло уже чотири роки, як ми з Вадимом разом. І я жодного разу не пошкодувала, що раптово і дивно вийшла заміж – він турботливий, люблячий чоловік і батько. Не повірите: до свого незвичайного весілля я жодного разу не бачила Вадима, лише на фотографіях. Адже моя двоюрідна сестра, до якої я поїхала у Вінницьку область на весілля, збиралася виходити заміж саме за нього. Напередодні я тиждень у них гостювала.
Валина сестра Наталя розповідала їй, який у неї наречений: київський лікар, має свою стоматполіклініку у столиці, живе у заміському будинку.
– Познайомилася на Майдані під час революції, – розповіла Наталя. – Я тоді у Києві в технікумі вчилася. Потім стали зустрічатися.
Звісно, те, що Наталя виділялася з натовпу, ні для кого не секрет – висока, струнка білявка з карими очима, – каже Валя. Та найбільше вона зачаровувала своєю усмішкою, ніжною і водночас кокетливою.
А коли пекли коровай, Валя мимоволі почула крізь прочинені двері, як тітка у коридорі повчала Наталку:
– Тільки спробуй вчвер мені що.
– Мамо, я не можу його дурити... Я все одно люблю Олега...
– То й люби собі на здоров’я! – хмикнула її мати. – Прийде з армії, знайде іншу. Ну, все, доцю, хватить, – примирливо поплескала її по плечу.
– Він уже приїхав... Дзвонив мені, – приголомшила маму Наталя.
У той же вечір Валя дізналася, хто такий Олег. Наталка попросила її про одну “послугу” – піти разом на побачення. Глянувши на круглі від здивування Валині очі, пояснила, що мусить зустрітися перед весіллям з Олегом, якого дуже любить. Для на-дійності взяла з Валі обіцянку, що та буде мовчати.
Дорогою до окраїни села, де Валя мала “стояти на атасі”, дізналася, що Олег – круглий сирота, її перша любов.
...Олег і Наталка кинулися один до одного, він її ніжно цілував, турботливо витирав зі щік сльози, заспокоював... За Наталчиними риданнями Валя не розібрала їхньої розмови, та все ж останні слова сестри почула: “Я зроблю це”.
Передчуваючи щось недобре, Валя обережно стала напоумлювати сестру, аби та отямилася, мовляв, Вадим – це джек-пот у житті, а з Олегом, хай не ображається, любов ще трохи побуде, а далі її з’їдять будні... Та Наталка спересердя кинула: “Та що ти розумієш!”
– Я цілу ніч не спала, – розповідає далі Валя. – Відчувала, щось має статися. А під ранок наснилося, ніби мені хтось дає в’язку бубликів. Аж дивлюся, а то – обручки. Коли прокинулася, перелякалася: до чого це? Бо пригадала, що такий сон приснився моїй мамі, коли вона несподівано за два тижні вийшла заміж.
У нове життя – з незнайомцем
Із самого ранку на подвір’ї вигравали музики, святково вбрані діти бігали до хати дивитися на молоду, носили страви у шалаш (було домовлено, що розписуватися будуть у Вінниці, а в неділю гулятимуть весілля у Києві в ресторані, там і повінчаються – все оплачував Вадим). Наталка у платті з вирізом і у віночку з рожевих пелюсток була чарівною, від її краси не можна було відвести очей! Та сама вона була задумана, мовчазна, часто поглядала на годинник. Її мати намагалася видаватися веселою, хоча відчувалося, що її теж щось тривожить: часто зазирала у кімнату, допитуючись, чи все добре.
– Приїхав жених! Приїхав! – почулися дитячі вигуки. Валя з іншими гостями чекали надворі, поки з хати вийдуть молодята. Та минуло хвилин двадцять, а їх все не було. Батьки нетерпляче поглядали на двері. І тоді вийшов Вадим. Сам. Між гостями пішов неприємний шепіт. Тітка кинулася до нього: “Де Наталка?!” Він знічено махнув рукою і пішов до натовпу, де стояла молодь. Ковзнувши очима по дівчатах, зупинився поглядом на Валі і запитав:
– Ти вийдеш за мене заміж?
Валя отетеріла від несподіванки і здивування, їй ніби забракло повітря взагалі щось промовити. За мить згадала Наталчині сльози на побаченні, її слова – і пронизало: вона лишиться з Олегом!
– До тями мене привів голос Вадима, який знову перепитав, – згадує Валя. – Не знаю, як і чому (все це погано пам’ятаю), але я сказала “так”. Вадим взяв мене за руку і повів до машин. На весіллі панувала тиша. Я сіла у лімузин – і поїхала у невідомість, у нове життя з людиною, яку раніше жодного разу не бачила. Дорогою з Вадимом не розмовляли. Лише водій поцікавився, куди їдемо. Вадим наказав: у весільний салон. Отямилася я лише наступного дня у його київському будинку – ніби уві сні згадувала танці у ресторані, тости “Гірко!”, поцілунки Вадима, нічний переїзд до Києва... Я ніби прокручувала кадри з якогось фільму, де була головною героїнею. Розуміла, що все призначалося для Наталки – подарунки, поцілунки, тости, танці... Окинула оком спальню – на столику, підвіконні, у кутку стояли рожеві троянди. І вони купувалися для Наталки. Помітивши моє знічення, Вадим пильно поглянув мені в очі:
– Забудь усе. Тепер почнемо нове життя...
***
– А як склалося у Наталки? – поцікавилася я у нової знайомої.
– Наталка все-таки вийшла заміж за свого Олега. Хоч як не противилися батьки, розлучити їх не змогли. Купили їм будинок, допомагають. Наталка щаслива, казала, що не ображається на мене. Я не раз думала, чому все-таки Вадим її не переконав. Виявляється, вона йому сказала, що Олег все одно буде їй як не чоловіком, то коханцем...
Олена ПАВЛЮК
| Comments: |
