Нелюбій – побої, милій – сережки
Підпис відсутній
– Та я ж до дитини бігала, не вгледіла... – спробувала було виправдатися – і відчула глухий удар в груди. Від важкого чоловікового кулака впала горілиць і закрила руками обличчя. А Яшка гамселив її ногами в живіт, у голову, поки вона не стала хрипіти. На крик збіглися діти, а Яшка вийшов надвір закурити цигарку....Хоч і непогана була Люся, смиренна, терпелива, хороша господиня, догідлива дружина, любляча мати, а все дратувало його у цій жінці. Не так засмачила картоплю, не так прибрала у хаті, навіть кришки на столі не так зітерла, бо лишила сліди від мокрої шматки. Все було не так. Зненавидів Люсю з першого ж дня, бо мусив на ній женитися.
Якось він із сусідами добряче випив і разом з ними пішов на танці. Коли в клубі побачили самотню скромну Люсю, хлопці, знаючи, як вона закохана в Яшку, засперечалися на літр горіляки, що запросить її на танець, а потім проведе додому. Яшка, підбурений спором, підійшов до дівчини і, коли заграла повільна музика, без зайвих запрошень потягнув до танцю. Люся, палаючи водночас від несподіванки і радості, не мала де подіти очі. А потім так само дивувалася, коли повів додому. Дорогою мало говорили. Від хлопця тхнуло бурячанкою, і все ж Люся була на сьомому небі від щастя. Мовчки відчинила двері до хати, ніби запрошуючи, і Яшка покірно пішов за нею...
А через місяць, коли він жодного разу не навідався до Люсі, її мати сама пішла до його батьків. Так і так, сказала, діти згрішили, і тепер їх треба женити. А женитися Яшці хотілося на Наді, яка дочекалася його з армії. Як він не просився вдома, батько був невблаганний: “Дитина без тата рости не буде”. І хоч народилося троє дітей, серце Яшки до Люсі не навернулося. Свою ненависть зганяв на жінці побоями, сварками, гульками. Тим паче, що Надя теж вийшла заміж. Не раз він не ночував удома, не раз Люсі переказували, де Яшка і з ким. Та вона мовчала.
І от після чергового побоїща Люся померла. Справу зам’яли, до суду так і не довели. Яшка лишився сам. І коли діти роз’їхалися по світах, до батька носа не показували, звинувачуючи його у смерті мами. Через кілька років вдовицею лишилася і Надя – її чоловік несподівано перекинувся на тракторі. І з того часу Яшка зачастив до неї в магазин, де працювала продавцем. Якось заглянув під вечір, коли вийшли останні покупці, зайшов за прилавок, обійняв і, важко дихаючи, тихо промовив:
– Надю, не можу без тебе...
І стала вона хазяйнувати у Яшковій хаті. Люсиного портрета зі стіни не зняла, навіть доглядала її могилу, а Яшка не міг натішитися своїм першим коханням. Аби Надя довше поспала вранці, сам доїв корову, порався по господарству. “Та вона на городі одні квітки знає, крутить ним, як циган сонцем”, – казали сусідки. Він перший у селі купив пральну машинку, аби Надя руки не натрудила. Разом їздили на городи, разом у гості, разом у місто. А коли виходила на пенсію, подарував золоті сережки і персня. Та найбільше у селі здивувалися, коли він називав її Надюнею і навіть носив ремонтувати... фена, бо їй треба було накрутити волосся! Так у любові вони прожили разом тридцять років. І коли померла Надя, він так засумував, що пішов за нею через кілька місяців...
Задоволені життям – кому... за 65
Американські вчені дослідили, що чим довше чоловік і дружина живуть разом, тим дратівливіші і нетерпиміші вони один до одного. Запорукою щасливого шлюбу американці вважають не дітей, а... розподіл домашніх обов’язків. Чоловік та жінка – це насамперед подружжя, а вже потім батьки. У німецьких вчених теж цікаві дані: найбільше задоволені життям ті, кому від 15 до 24, і ті, кому за 65.
Олена ПАВЛЮК
| Comments: |
