Шукала доньці порятунок, а знайшла її батька
Підпис відсутній
...Цього разу на день народження до подруги Катя збиралася надто прискіпливо. Зоя вперше відзначала його у ресторані – такий подарунок на 17-річчя зробили їй батьки. Вона ніколи не виділялася з-поміж своїх подруг, хоча всі знали, що Зоїна сім’я забезпечена. Як-не-як, а батьки – відомі в місті лікарі. Для того, щоб вони погодилися зробити їй таку вечірку в ресторані, дівчині треба було навести чимало «аргументів». І батьки таки здалися. Каті про це подруга натякнула ще раніше, отож дівчина попросила маму набрати їй відріз на плаття. Вона заздалегідь пошила собі вихідну сукню, таку, яку побачила у якомусь журналі на відомій артистці Ларисі Удовиченко. Як не дивно, але тато, завжди строгий з донькою, навіть дозволив скористатися маминою косметикою. Отож відображення у дзеркалі в новій приталеній сукні з драпіруванням їй дуже сподобалося. І Катя в очікуванні чогось надзвичайного, накинувши плаща, який пасував до туфель на високих підборах, подалася до центру міста у ресторан.
***
У залі вже зібралася майже вся їхня компанія. Поруч з Олегом, Зоїним братом, який навчався у Київському медичному інституті, Катя одразу помітила незнайомого хлопця. Згодом Зоя його представила:
– Андрій – одногрупник Олега, – і кокетливо додала: – Корінному киянину дуже сподобалося наше містечко.
Катя інтуїтивно відчула, що сподобалася Андрію, однак не важко було здогадатися, що на нього запала Зойка. Отож вечірка справді мала бути цікавою.
Хоча Зойка цілий вечір здавалася веселою та щасливою, проте Катя відчула, наскільки подрузі неприємно, що всю увагу Андрій приділяв їй. А він і не приховував цього, не відходячи від нової знайомої. А коли прощався з дівчиною біля її під’їзду, навіть сказав:
– Чесно кажучи, я не надто хотів їхати з Олегом, проте він мене вмовив, переконуючи, що буде цікаво. Але тепер я ні трохи не шкодую.
***
Після того Андрій почав телефонувати Каті. Зрозуміло, що дзвінки були не щодня, але вони розмовляли часто. Хоч як не просив він її, аби вона поступала до Києва, проте дівчина пояснила, що в сім’ї вже давно вирішено: піде вчитися в Тернопільський фінансово-економічний інститут. Ближче додому, і вуз досить сильний. Тим паче, його закінчував її тато. Десь через місяць Андрій знову приїхав з Олегом. Після цього її стосунки із Зоєю погіршилися. Подруга лише перекидалася фразами й уникала позашкільного спілкування, а про «сокровенні» теми уже не могло бути й мови. Про причину не важко було здогадатися. Якось у розмові по телефону Андрій запитав, чи є у їхньому містечку нормальний готель, де б він міг зупинитися, коли приїде. Катя, нічого не розпитуючи, сказала, що є. Зрештою, її бабуся, яка живе у гарному приватному будиночку, теж буде не проти, щоб хлопець заночував у неї. Вона і батькам про це не проговориться, та й приготує щось смачненьке.
Влітку на канікулах Олег навіть два тижні провів у її бабусі. Це були такі щасливі дні. Тоді вже й батьки зрозуміли, що стосунки між київським хлопцем і їхньою донькою досить серйозні. А потім, коли Катя навчалася в інституті, Андрій при нагоді приїжджав до Тернополя. І знову почалися розмови про те, щоб дівчина перевелася до Києва. Навіть Катин тато уже не був таким категоричним:
– Поживемо – побачимо. Якщо вже буде така потреба, тоді про це й говоритимемо, а поки хай вчиться, – мав на увазі те, коли дітям закортить побратися.
***
Зоя, довідавшись, що її подруга й далі зустрічається з Андрієм, взагалі почала ігнорувати дівчину. Фактично вони відійшли одна від одної. Коли на третьому курсі (Андрій був уже на п’ятому) Катя приїхала на зустріч з випускниками, її дуже здивувало, що до неї почав нахабно залицятися її однокласник, син їхнього міського голови. Розбещений гуляка. Вона навіть робила Віктору зауваження. Проте не надала цьому особливого значення. Ну, підпив трохи хлопець...
Вона з нетерпінням чекала 8 Березня – знала, що зустрінеться з Андрієм. Більше того, вона чекала його у себе вдома. Андрій приїхав з квітами й подарунками для неї і її мами. Того вечора він попросив батьків, щоб ті віддали дівчину за нього заміж. Катя була на сьомому небі. А коли вони залишилися у квартирі одні, бо батьки пішли до знайомих у гості, їхня пристрасть сягнула апогею. Коли ж отямилися, то зрозуміли: сталося те, що раніше чи пізніше мало статися. Однак ні Катя, ні Андрій не пожалкували про це. До Тернополя їхали разом, а звідти Андрій вирушив до Києва. Правда, все намагався почути від Каті, чи почне вона готувати документи на переведення, щоб на четвертому курсі уже навчалася у Київському вузі. Дівчина відповіла невпевнено і навіть натякнула, що з весіллям треба зачекати, мовляв, вона хотіла б довчитися у Тернополі. Хлопець таку відповідь серйозно не сприйняв.
***
А наступної неділі Катя знову неабияк здивувалася, коли до неї у гуртожиток прийшов Віктор. Правда, не сам, а зі своїм другом. Він таки вмовив дівчину і її студентську подругу Нелю піти десь повечеряти. Трохи підпивши за вечерею, він знову почав чіплятися до дівчини, коли танцювали, спробував її поцілувати. Катя, нічого не розуміючи, попросила Віктора більше до неї не приходити.
– Ти дивись, яка горда. Чи так за своїм доктором упадаєш? Думаєш, він там такий правильний, тільки про тебе думає... – далі не договорив, отримавши від дівчини ляпаса.
А десь через тиждень Андрій перестав їй телефонувати. Дівчина захвилювалася, чи нічого з ним не трапилося. Виявилося, що він навіть не хоче брати слухавку. Якось його мама таки вмовила хлопця підійти до телефону.
– Вважай, усе, що між нами було, – це гарна гра. І ти природжена акторка. Не той вуз, правда, вибрала. Я не люблю з’ясовувати стосунки, що сталося, те сталося. Хоча міг і ра-ніше здогадатися, чому ти так вперто не хо-тіла переводитися до Києва, – і у слухавці запікало.
Катю ці слова ошелешили. Вона не могла вимовити й слова. І так само не могла збагнути, що трапилося. Невже Андрій так прикидався, щоб тільки затягнути її у ліжко. Виходить, що так. А тепер легко все виправдав: ти винна, бо не хочеш переводитися.
Катин настрій відчули навіть викладачі, особливо ті, які з приязню ставилися до дівчини. Вона була розсіяна, задумана й навіть гірше підготовлена до занять. А коли дівчина зрозуміла, що вагітна, то впала у депресію...
Про те, щоб не народжувати, батьки навіть не хотіли слухати. Хай краще без чоловіка, але Катя матиме дитину. А що, коли після аборту виникнуть проблеми з вагітністю – переконували доньку, абсолютно не дорікаючи їй аморальністю. І тут виявилося, що у Катю був закоханий її однокурсник, мовчазний Ігор, староста однієї групи. Розумний, врівноважений хлопець вже давно любив дівчину, та, знаючи про її роман, навіть і не намагався залицятися до такої красуні. Коли дізнався, що Катя залишилася одна і чекає дитину, таки наважився зблизитися з дівчиною.
З пологового будинку її забирали батьки. Прийшли подруги та... Ігор з пишними червоними трояндами і великою лялькою.
...Оксанка була улюбленою донькою для Ігоря, незважаючи на те, що у них ріс їхній син Дімка, а дівчинка була копією батька. Він ні в чому їй не відмовляв, навіть балував. Яким щастям для нього було, коли довідався, що скоро стане дідусем. Так вони прожили з Ігорем уже двадцять років. Катя навіть з роками полюбила свого чоловіка, якого не можна було не полюбити, хоча завжди з болем згадувала Андрія. Як склалося його життя, не знала. Лише якось при випадковій зустрічі у їхньому містечку із Зоєю почула, що Андрій далеко пішов – уже професор. Але продовжувати розмову більше не захотіла.
І ось перед нею стоїть Андрій. Він теж дивиться на неї величезними очима.
– Вашу доньку треба оперувати. Операція дуже серйозна. Андрій Григорович теж це підтверджує. Ми навіть не можемо нічого гарантувати... – почала Ніна Петрівна.
– Перепрошую, залиште нас, – попросила Катя, звернувшись до лікарки. І коли та пішла, вона, пильно дивлячись на Андрія, чітко вимовила. – Ти маєш її врятувати. Це твоя донька. Вона має жити для нашого внука і для нас.
Андрій зблід, на його обличчі виступили краплі поту.
– І ти мовчала усі роки, бо вибрала для неї іншого батька...
***
В лікарні усі були подивовані, скільки уваги професор приділяє їхній пацієнтці. Він навіть тут залишився, сам прооперував, більше того, навідувався до неї посеред ночі. Такого вони не пам’ятають. Ніна Петрівна у важких ситуаціях зверталася до свого колишнього однокурсника, нині відомого професора, проте він лише консультував і їхав до столиці. Коли стало зрозуміло, що Оксану витягнули з того світу і ще й врятували для молодої жінки важливі статеві органи, Ігор з Катею вирішили, що донька має знати правду. Тим більше, коли почули, що «сам професор бездітний». Про це рішення Катя сказала Андрію, коли вони обідали у ресторані. Вона не втрималася, щоб запитати, що все-таки трапилося весною багато років тому. І почула, що до його рук через Олега потрапило чимало фотографій, на яких її обіймає інший хлопець. Катя згадала Віктора. Коли все пояснила Андрію, у його очах з’явилися сльози:
– Ніколи не думав, що жінки можуть бути такими мстивими і підлими, – це він адресував Зої, яка усе влаштувала з Віктором і фотографіями, не змігши змиритися, що вибрали не її. – Я хоч щасливий тим, що у мене теж є донька і внук.
Олеся ХАРЧУК
| Comments: |
