Коханку в дім привела… подруга
Підпис відсутній
...Коли настали перебудовні часи, почалися проблеми, на роботі затримували зарплату. Якщо Люся із сім’єю перебивалися харчами з села, то Оксані було ні на кого на-діятися: батьки передчасно померли. Тож з чоловіком Артемом вирішили возити товар у Польщу.
– Ти не уявляєш, як мені спина болить від тих сумок, здається, і руки, і ноги скоро відлетять, – скаржилася подрузі. Та Люся не раз докоряла, що треба не базари глядіти, а дитину, бо можна непогано жити й вдома.
Сім років тривало їхнє життя на колесах з дому до Польщі. Зібравши грошей, відкрили спочатку один магазин, згодом – другий, через трохи часу купили будинок, нове авто, влаштували дочку у престижний київський вуз. І тільки тоді почали жити.
– Люсь, давайте поїдемо разом відпочинемо. Кажуть, у Єгипті недорого... – запропонувала подрузі Оксана.
– Нічого собі, Єгипет! Куди нам, бідакам, до вас!.. – єхидно засміялася Люся. – Нам і на Азовському морі непогано.
Слова найкращої подруги вперше неприємно різонули. Люсина сім’я не шикує, тулиться у двох кооперативних кімнатах, одягаються скромно, бо ж яка зарплата у вчителя та медсестри? Але ж і Оксана не винна, що живе краще – хороше життя заробила своїм горбом, мерзла на морозі, тупцюючи за прилавком.
З часом Оксана помітила, що навіть обновками не може похвалитися перед Люсею, а про норкову шубу взагалі мовчала. І все ж не хотілося розчаровуватися у подрузі, з якою дружили тридцять років...
А одного дня Люся приголомшила звісткою про те, що Оксанин Артем... «вишиває з дівками у барі», а одна з яких є його коханкою. Для Оксани настали чорні часи. Скільки чоловік не падав на коліна, запевняючи, що все це неправда, не змогла його простити. У великому будинку стала жити сама. Добре, що постійно розраджувала подруга. Провідувала, коли хворіла, запрошувала у гості, хоч Оксана там почувалася ніяково, бо кожен раз Люся наголошувала, що «ця гарна жіночка розлучена»...
Та якось одного вечора Люся прибігла вся у сльозах і, ридаючи, сказала, що її чоловік пішов... до коханки. Оксана була вражена і без усякої «задньої» думки промовила:
– Не плач, якось пережила я, переживеш і ти... Тримайся... Тепер ми подруги ще й по нещастю, – спробувала пожартувати, щоб не образити. Але Люся, зі злістю поглянувши на неї, прошипіла:
– Як я тебе ненавиджу! За твої багатства, за все... Ти дурна, та твій Артем ніякої коханки не мав... Це я тобі хотіла насолити...
Оксана ошелешено слухала – і не хотіла вірити: що вона верзе?! А тоді враз у пам’яті спливло, як Люсю аж покоробила звістка про їхні магазини, машину... як подруга ніби не помічала її обновок... які заздрісні очі були, коли вперше оглядала їхній будинок... як Люся розповіла про Артемові «походеньки» і як «втішала» після розлучення тими гостями, щоб було боляче...
– Щоб я тебе більше не бачила, – спромоглася видихнути. – А Артем мені й далі дзвонить, просить повернутися... Тільки цього я тобі не хотіла казати...
| Comments: |
