Похорони помаранчевих надій і сподівань,

23 січня виповниться чотири роки, як Віктор Ющенко склав присягу українському народу після обрання його Президентом. Наша газета не стояла осторонь тих подій п’ятирічної давності, що передували Майдану, так само підтримувала Помаранчеву революцію. Ми, як і мільйони українців, сподівалися й вірили, що нарешті настануть зміни. Чому повірили? По-перше, прем’єрство Ющенка показало, що навіть за короткий час можна провести суттєві реформи – у 2000 році Україна була на грані дефолту, коли не могла вилізти з дефіцитного бюджету. А вже через рік при його керівництві урядом почалася системна виплата чотирирічної заборгованості по пенсіях та зарплаті, українці забули про щоденне відключення електроенергії. По-друге, Ющенко палко запевняв, що його команда іде для того, аби зламати корупційно-кланову систему, яка перетворювала країну на руїну. І при цьому завжди звертався до Божої помочі. Напередодні виборів 23 жовтня 2004 року свій виступ біля Центрвиборчкому він закінчив словами: “З Богом до перемоги!” Здавалося, як не повірити?Перемога Ющенка – це перемога українського народу, який відстояв свої виборчі права у 2004 році. Президент це розумів і тому не раз потім на тому наголошував. Але, на превеликий жаль, він надто скоро забув про народ і свої обіцянки. Щоб почути ті амбітні наміри Ющенка, люди пробиралися до Києва на зустріч з ним через чималі міліцейські заслони. Його із захопленням зустрічали в регіонах. Вперше 4 липня на Співочому полі, де зібралися тисячі людей з усієї України, було вголос сказано те, про що говорили в кулуарах і чого так довго чекали від дня незалежності України:
– …Ми зібралися тут, бо настав час вибору, який змінить наше життя, – схвильовано, але впевнено лунав з мікрофона голос майбутнього Президента. – Нам, громадянам України, остогидло виживати за постійного росту цін, без шансів на нормальне житло, без надії на медичну допомогу. Ми хочемо мати роботу і чесно працювати. Мені, як і вам, болить серце бачити, як влада розкрадає багатства країни, як вона торгує національними інтересами. У нас є все, щоб бути заможною, процвітаючою державою…
Сьогодні національні багатства наповнюють тільки кишені олігархічних кланів. Доступ до соціальних благ став правом для всіх, а привілеєм для обраних – і винна в цьому тільки кримінальна влада. Ми збудуємо державу, у якій дамо роботу рукам і розуму кожного. Нікому не доведеться шукати кращої долі за кордоном. Пенсії і зарплати забезпечать кожному гідне життя…
А 23 жовтня Віктор Ющенко попередив:
– Бандити при владі, не грайтеся з вогнем, не копайте яму – ви перші у неї впадете. За кожен злочин, за приниження кожної людини ви будете відповідати згідно із законом…
Цитувати можна довго… Повертаючись до обіцянок і присягань, зараз хотілося б поставити Вам, Президенте декілька запитань, бо, на жаль, при зустрічах це зробити важко – задаються наперед заготовлені. Тим паче, що я одна із тих, хто так прагнув Вашого приходу до влади. Що з обіцяного Ви зробили? Можна лише втішитися одним: Вас дійсно хвилює українська історія, Вам болить та наруга, яку чинили над нами впродовж століть, вам нібито небайдужа національна ідея, хоча ті, хто за неї боровся, досі належно не вшановані. На цьому тлі Ви залишите лише декілька красномовних штрихів у вигляді відновлення історичних архітектурних пам’яток, встановлення декількох справді цінних пам’ятників. Тішить ще й Ваше намагання довести північному “брату”, що ми не малоросійська область, а незалежна держава. Проте це крапля в морі. І не це робить нас сильними в очах сусідів.
Пане Президенте, Ви весь час наголошуєте, що Україні вдалося утвердитися як демократичній державі. Якщо Україна демократична, то що тоді європейські держави? Між нашим та їхнім світоглядом і життям – величезна прірва. Це демократія, де країною правлять олігархічно-кримінальні клани, а їхній спокій оберігають усі правові інституції? Це демократія, коли ті бандити, про яких Ви говорили на велелюдних площах, не у тюрмах, а в парламенті, і Ви їм тепер вішаєте ордени “за заслуги”? Це демократія, коли Президент вклоняється тим “благодійникам”, які за десять років “збили” такий капітал, на який у цивілізованих країнах треба було стягатися декільком поколінням? Ви обіцяли відокремити бізнес від політики. А нинішня політика – це олігархократія, у якої всі ви на службі. Крали до Вас і ще більше крадуть з Вами – це показала криза. Розумній людині, яка не вміє вкрасти, у цій державі нема що робити. Україна і далі залишається раєм для злодіїв.  Вікторе Андрійовичу, демократія – це рівність усіх перед законом! А наш недоторканий чи “незайманий” суддя Зварич “напосівав” мільйони доларів. І де він тепер? Ті, що ламали сервери, – в парламенті й при “ділах”. Ті, що помилилися при підрахунках голосів, – теж у парламенті. Ті, що вбили Гонгадзе, – по світах. Зрештою, за чотири роки навіть не названі прізвища тих, хто Вас отруїв! То де у цій державі шукати справедливості маленькому українцю?
У Ваших руках була і є велика влада і ще більші можливості. Недарма після виборів чимало “діячів” та “успішних бізнесменів” повтікали з України, як щурі з корабля. Але як швидко усі вони повернулися, коли Ви підписали Меморандум з Януковичем.
Ви так часто раніше паплюжили оточення Кучми. Воно того було варте. Та хай Господь боронить нас на майбутнє від такого оточення, яке маєте Ви. По-вашому, закарпатський вуйко Балога і його “компанія”, про якого на батьківщині ходять легенди і за яким кримінал плаче, – це ті “державні діячі”, яких заслужили українці? Нема вже біля Вас і Ваших друзів. Віддали коні, і скачете на батозі...
Ви так любили народ! Зараз коли Ви до нього їдете, аби він Вам вклонився, це мало не природна стихія: охоронців – ціла армія! Ви нас боїтеся?
Вікторе Андрійовичу, назвіть бодай одну суттєву реформу? Все прогниле, фальшиве, “брюзгливе”… Що зроблено, щоб сьогодні ми не залежали від газпромівського Кремля? Газ – це ті мільярди, які крадуться у нашій державі усі 17 років! Вікторе Андрійовичу, Ви – остання сходинка на 17-річному шляху до кризи. Вона нас не оминула б, але якби Ви чотири роки тому почали радикальні зміни у державі, Україна не летіла б зараз з космічною швидкістю у прірву – буря показує, чи міцне дерево. А ця криза ще й показала, як ви усі любите народ. Ви рятуєте багатих, тих, чиї мільярди лежать не у наших банках, а по офшорах і закордонах. Ви не знаєте, які пільги їм придумати, аби вони не втратили свої статки. Ви хоч палець об палець вдарили, щоб подбати про бідних людей? Ви хоч чимось підтримали малий чи середній бізнес, який наповнював бюджет і давав роботу людям? А це мав бути наш середній клас, бо він у нас так і не сформувався. Адже люди так і не мають тих європейських зарплат (усі гроші в багатих і надбагатих монстрів), які Ви обіцяли на Майдані, а отже, у нас немає внутрішнього ринку. А без нього країні справді труба! Ще страш-ніша, ніж та, яку нам перекрили…
Ви не тільки не зробили “десять кроків назустріч людям”, а відійшли на цілих сто в бік олігархів. Дуже точно сказав про Ваше президентство колишній Ваш соратник Олег Рибачук: “...Він прийшов у владу і не захотів міняти саму систему. Змінити, а не говорити про це!” Систему може змінити лише народ!
Ольга ЖАРЧИНСЬКА 

• Нравится
•