«Пішли, відведу додому», – сказав нічний провожатий

Коли ввечері 14-річна Юля не прийшла додому, мати подумала, що донька заночувала у старшої сестри, як це нерідко робила. „Було вже пізно, а дитини все не було, – розповідала жінка на суді. – Я ніяк не могла заснути, виглядала у вікно, виходила на вулицю. Десь о третій сорок ніби відчула біду – в хаті щось застукало, і я чомусь одразу заснула”. А вранці прийшла старша дочка і сказала, що Юлі в неї не було, отож, обоє пішли на пошуки. Хоча жінка вже знала, що живою доньку більше не побачить: погане передчуття не покидало її вже давно. Юля не раз казала, що їй вже нічого не потрібно і що вона скоро помре, а днів за десять до того раптом сказала, що жити їй залишилося недовго.
...На асфальті біля під’їзду сусіднього будинку жінка побачила кров, а біля бордюру – кросівок, у якому впізнала доччине взуття. Правоохоронці шукали дівчинку недовго – не минуло й години, як її тіло витягли з криниці на сусідній вулиці.Гвалтував, бив по голові, а тоді задушив
– Катю, Катюню, віддай телефон! – плачучи, просила Юля і бігла за старшою подругою, яка від’їжджала на велосипеді.
– У чому справа? – підійшов молодий циган.
– Он, попросила телефон подзвонити, а тепер не хоче віддавати...
– Не плач, заберу я твій телефон. А зараз пішли, відведу додому, – хлопець взяв малу за руку і повів у бік її будинку.
...Було вже близько двох годин ночі. Бар, в якому вони з компанією відпочивали, зачинили, і відвідувачі розходилися по домівках. Дивував молодий невисокий циган, який сидів поруч з маленькою дівчинкою, якій на вигляд було не більше 11 років. Знайомий ще запитав його: „Навіщо ти привів до бару дитину?”
А через кілька днів нічного Юлиного проводжатого, 20-річного Антона В., затримали аж в іншій області, куди він виїхав уже наступного дня після вбивства. 
“У нас і раніше були стосунки. Я ж не знав, що їй 14 років, – стверджував хлопець під час досудового слідства. – Думав, може, 16”. Свідок І. на суді сказав: „Я був шокований, коли почув, що Антон мав якість стосунки з Юлею. Вона виглядала не старше 11-12 років, і вступати з нею в сексуальні стосунки, на мій погляд, було неможливо”. 
У своїх свідченнях убивця плутався. Спочатку розповідав, що тієї ночі вони займалися коханням біля гаражів, але коли все закінчилося, дівчина почала плакати, казати, що напише заяву в міліцію, нібито він її згвалтував. “Я зрозумів, що вона хоче від мене грошей, – розповідав Антон. – Тому, не давши повністю піднятися, вдарив кулаком у голову, а коли вона впала, завдав ще десяток ударів туди ж”. Іншого разу стверджував: дівчина погрожувала заявити на нього в міліцію за те, що він не дозволяє їй спілкуватися з іншими, і його це розлютило(!). Коли дівчина перестала подавати ознаки життя, хлопець вирішив сховати труп у річці. Щоб не забруднитися кров’ю, зняв куртку, повісив на паркан і поволік жертву в безлюдне місце. Спочатку ніс на руках, але дуже скоро втомився, і став тягнути її по землі, тримаючи то за обидві руки, то за волосся (потім, наряджаючи Юлю в останню путь, родичі помітили, що у неї з голови вирвані пасма волосся). Дотягнувши до сусідньої вулиці, вкинув тіло у криницю головою вниз. Після цього повернувся, забрав куртку і вже вдома спалив закривавлені светр та джинси.
А вранці, коли пішов по цигарки, побачив на сусідній вулиці правоохоронців, і зрозумів, що про вбивство стало відомо. Вдома розповів матері про те, що посварився з дівчиною і побив її. Увечері виїхав з родичами в іншу область. Уже там сказав, що то він убив дівчину, яку знайшли в криниці.
Під час досудового слідства вбивця стверджував, що того вечора Юля вступила з ним у зв’язок добровільно, однак, як вказано у справі, „саме місце злочину, виявлення трупа оголеним, наявність характерних тілесних ушкоджень свідчать про застосування насильства та боротьбу, спростовують свідчення Антона В.”. Дійсно, кров біля сусіднього будинку, кросівок біля бордюру, закривавлений уламок штахети, знайдений біля гаражів, усе свідчить про те, що дівчинка чинила неабиякий опір. „Рана в ділянці перенісся (у Юлі був проламаний ніс) могла виникнути від сильного удару ребром якогось тупого предмета, можливо, штахети”, – йдеться у висновку судмедекспертизи. 
– Коли Юлечку витягли з криниці, – розповідала мати, – у неї все обличчя було чорне.
Цигани погрожували вирізати сім’ю?
Як розповідала мати вбитої дівчинки, перед самою трагедією вона казала, що до неї чіпляється циган, пропонує зустрічатися, але вона йому відмовила. Уже після смерті дочки мама від Юлиної подруги дізналася, що цигани вимагали від неї гроші, погрожуючи вирізати всю сім’ю. “Ще вона розповідала, що Антон колись згвалтував її. Якось прийшла додому, була пригніченою, а на її штанах я побачила кров. Та скільки я не розпитувала, нічого не сказала. Після смерті доньки мені розповідали, що Антон не раз знущався над нею”, – каже мати. 
Загалом Юля була вдалим об’єктом для знущань: худенька, невеличкого зросту (45 кілограмів і 150 сантиметрів зросту), сором’язлива. У класі ні з ким не спілкувалася. Товаришувала з дівчатами, які її матері не подобалися. Юля сама не хотіла мати з ними справу, але вони виманювали її з дому, глузували і робили з нею непристойні речі. Якось навіть заводили на кладовище... Знали, що заступитися за дівчинку нікому: у Юлі дуже хвора мама, батько, який втратив  здоров’я в одній із „гарячих точок”.
– Вона приходила додому і плакала, – розповідала мати. – Я ходила до батьків тих дівчат, хотіла звернутися в міліцію, але Юля плакала, просила не ходити, казала, що буде ще гірше. Було навіть таке, що вони забирали в неї гроші, топили...
Антон, який ніде не працював і жив за рахунок матері, був доволі агресивний, за будь-яку дрібницю міг побити сестру. Останнім часом вони часто скандалили, і, розійшовшись, Антон нерідко бив посуд.
На суді вбивця відмовився давати будь-які свідчення. Хмельницький апеляційний суд визначив Антону В. міру покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Верховний Суд залишив вирок без змін.
  Ліна ПОДІЛЬСЬКА,
Хмельницька область
P.S. З етичних причин імена всіх учасників трагедії змінені.  

• Нравится
•