Найкращий хліб – самарівський

Знайома із Ратнівщини не раз хвалилася, що кращого хліба за самарівський не куштувала. Що там за диво-пекарня? – журналістський інтерес покликав у дорогу. Директор приватного підприємства Віктор Косенко категорично відмовився давати інтерв’ю, натомість попросив написати краще про головного технолога, на якому тримається виробництво, – Ларису Левонюк.Мініатюрна вродлива молодиця Лариса Василівна дивує своїм признанням, що хоч і народилася в сільській глибинці, не вміла до заміжжя пекти хліб. Зате, долаючи з подругою щодня зі школи до свого Оріхового три кілометри пішки, могли подужати цілий буханець свіжого хліба. Закінчивши школу, пішла навчатися до Бердянського технікуму харчової промисловості, але і там хлібопечення не штудіювала. А навчилася пекти хліб та пироги, уже вийшовши заміж у Самари, від свекрухи. За фахом вчителька, Галина Миколаївна терпляче показувала невістці, як місити, виробляти і пекти дріжджове тісто.
Коли відкрилася у Самарах на базі занедбаних старих корпусів хлібопекарня, її директор запропонував роботу і кухареві шкільної їдальні – Ларисі Левонюк. З кадрами на новому підприємстві була проблема, і попервах головного інженера-технолога мусили запрошувати аж із Луцька чи із Білорусі. Приглядаючись до своїх підлеглих Віктор Миколайович збагнув, що кращої кандидатури на цю посаду, ніж Лариса Василівна, не знайти.
– Читала у пресі, що ваше виробництво основане на польському обладнанні і хліб печете за польськими технологіями. У чому тут особливість? – запитую в інженера-технолога.
– Тістові заготовки кладемо у густо плетену корзину із лози на домоткане полотно, щоб не приставало до дна. Коли у спеціальних шафах воно підходить, то перекладаємо на стрічки, що подають його у піч.
– Від чого залежить якість виробів? Від борошна і компонентів чи...?
– Насамперед від якості борошна. Для своїх виробів беремо його тільки високого ґатунку. У нас є власний млин, що гарно меле збіжжя. Частину борошна закупляємо. Спочатку люди підозріло ставилися до нових технологій, ходили навіть байки, що ми не користуємось дріжджами, а штучними розрихлювачами. Потім зрозуміли, що це абсурд. Щоб вийшов гарний хліб, треба просто дотримуватися технології. Але важливо й те, хто і як виготовляє хлібини – чи з душею замішує тісто, чи з любов’ю формує хліб та булочки, чи не перетримає їх у печі. За усім цим я ретельно стежу, навчаючи молодих хлібопекарів. Хоча робота відповідальна, зате коли виймеш з печі запашні рум’яні хлібини чи ароматні булочки, настрій піднесений, – каже Лариса Василівна.
Смак свіжих булочок справді неперевершений. Особливо завиванців із маком та повидлом. Пухка випічка просто тане у роті. І її аромат довго не вивітрюються…
Випікають за одну зміну самарівські пекарі у середньому тисячу буханців. Як розповіла інженер-технолог, кількість замовлень залежить від пори року. Коли закінчується сезон сільськогосподарських робіт, господині мають більше вільного часу, і окремі печуть собі хліб вдома. Тоді виробництво дещо скорочується.
– Печете, напевне, і короваї та здобу до свят?
– Короваїв ні, а паски печемо. Булочок випікаємо до півтора десятка найменувань. Хліба ж три “соціальних” сорти: традиційний білий, житньо-пшеничний та формовий “кірпіч”. Нещодавно церква нам замовляла хлібини до престольного празника села святої Параскевії.
Щоранку машини з лотками духмяного хліба роз’їжджаються по селах Ратнівського і частково по прилеглих Камінь-Каширського та Старовижівського районів, щоб селяни мали вчасно до столу свіжий і смачний хліб.
Мирослава МАНЕЛЮК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•