«У Бога всі живі!»
“Нещодавно була на похоронах мами моєї близької подруги й почула там, що все, що можуть тепер зробити для неї рідні – це молитися за її душу. Мені важко зрозуміти, яким чином молитва може допомогти мертвим. Людина пішла на той світ з усім тим, що тут сотворила... Тому хотіла б більше дізнатися про значення молитви за померлих.”
Галина НАЗАРЕНКО,
м. Малин,
Житомирська область
Як відомо зі Старого Завіту, ще тоді молилися за померлих. Так, наприклад, Варух молився за померлих ізраїльтян, Юда Маккавей – за полеглих воїнів. Також є вказівка на існування благодіянь за померлих і в подальші часи старозавітної історії. Так, праведний Товит у передсмертному заповіті говорить своєму синові Товії: “Роздавай хліб при гробі праведних…” А пророк Єремія називає тих, після смерті яких не буває благодіянь, відкинутими від Бога. Премудрий Ісус, син Сіраха, пише: “Померлого не позбавляй милостині”. А яку милостиню може виявити померлому той, хто живе, окрім молитви?
В часи апостолів також було звичаєм поминати померлих наставників: “моліться один за одного”, “за всіх людей” і “у всякий час” – пише святий апостол Павло. Значить, ми зобов’язані молитися і за живих, і за померлих. “Чи живемо, чи вмираємо – завжди Господні” – теж його слова. “У Бога всі живі!” – стверджував апостол Лука. Вони моляться за нас, і ми повинні молитися за них, тим більше, що помираємо всі з гріхами.
Відпущення гріхів можливе не тільки в цьому, але і в загробному житті. Це видно зі слів Самого Спасителя: “Якщо хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому”. У цьому віці гріхи прощаються через покаяння, а в майбутньому – через молитви і приношення безкровної жертви.
Апостол Павло молився за те, щоб Онисифор отримав милість Божу на суді після смерті. Тож і всі християни, наслідуючи його, можуть і повинні молитися за своїх ближніх, щоб вони отримали після смерті помилування Бога. Ісус Христос перед хресною смертю молився за блага для учнів у земному і загробному житті, тобто про те, що складає предмет молитви за померлих. “Отче! – казав Він, – хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою”.
“Христос панує над мертвими”, – каже апостол Павло. До Нього ми звертаємося зі своїми молитвами за померлих. Він має ключі від пекла і смерті, отже, може полегшити участь тих, хто знаходиться в місці мук, бо Царство Небесне не обмежується тими, що живуть на землі, а простягається на тих, які померли з вірою в Його викупні заслуги. Ми твердо віримо, що наші молитви недаремні, тим паче, що вся Церква Христова молиться за своїх спочилих дітей. Чи її Господь не послухає? Поки нема ще остаточного суду над померлими, після чого наступить смерть друга, ми й молимо Бога позбавити наших померлих цієї другої смерті, просимо упокоїти їх зі святими, де немає ні хвороб, ні печалі, ні зітхання, але життя вічне.
Крім молитв за померлих, найбільш дієвий спосіб надбати їм милості Божої – це принесення за них безкровної жертви. У Православній церкві часточки, які вийнято з просфори в пам’ять про померлих, після причастя живих віруючих опускають у святу Чашу з молитвою: “Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Дорогоцінною, молитвами святих Твоїх”.
“Не намарно, – вчить святий Іван Золотоуст, – узаконено апостолами творити перед страшними тайнами поминання спочилих; недаремні моління, недаремні милостині: все це встановив Дух Святий, бажаючи, щоб ми отримували користь один через одного”.
Християни всіх часів і народів завжди молилися за своїх померлих. Про це свідчать древні Літургії. Так, наприклад, в Літургії святого апостола Якова є молитви за померлих, які перейшли і в Літургії святого Івана Золотоуста та святого Василія Великого. Ці Літургії схвалені VІ Вселенським Собором.
Загробна участь грішників полегшується і милостинями убогим. Завдяки цьому збільшується кількість людей, що моляться за спасіння душі спочилого і разом з тим виконують слова Ісуса Христа: “Що ви зробили це (милостиню) одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені”.
| Comments: |
