Розплата за любов,

Микола СОСОНКА

«Компаньйонка»-гонорея та «квартирантка»-гарднерела
Що таке секс і для чого він потрібен – про це навіть у школі розповідають. Пригадую, як 16-річна дочка знайомої впевнено перераховувала венеричні хвороби, про які чула: “Сифіліс, трипер… ну, і СНІД”. Хоча насправді їх є більше двадцяти, і вони люблять мандрувати від партнера до партнера цілими “компаніями”. Найголовнішими вважаються сифіліс, гонорея (у народі її називають “трипером”), хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, трихомоноз, герпес, гарднерельоз та інші. Про ВІЛ-інфекцію та невиліковний СНІД, які теж передаються статевим шляхом, говорити не будемо – це окрема тема.
– Перші симптоми того, що в організмі оселився збудник сифілісу – бліда спірохета, проявляються через три тижні після статевого контакту, – розповідає Микола Петрович. – З’являються тверді на дотик висипання, виразки. Так звані шанкри можуть бути не тільки на статевих органах, а й у роті, на язиці, губах. Особливість сифілісу – нічого не болить, не пече і не свербить. Крім того, аналіз крові покаже наявність в організмі спірохет лише через півтора-два місяці після контакту. Людина, яка не піклується про своє здоров’я, може махнути на неболючі виразки рукою, і через місяць-другий  вони дійсно десь подінуться. І тут почнеться щось незрозуміле: чи то ангіна береться, чи алергія якась, чогось волосся випадає… Це вторинний період сифілісу. Слава Богу, що у нас вже не буває випадків, коли сифіліс затягують ледь не до смертельної третьої стадії, коли провалюються носи чи настає глухота. Через періодичне обстеження “на сифіліс” у будь-якій лікарні хворобу виявляють значно раніше.
Гонорея – свербить, пече, ріже у сечовому каналі та є виділення (чоловіки кажуть “капає”). До речі, як пояснює Микола Петрович, саме на “трипер” чоловічий організм реагує майже одразу – через три-чотири дні після статевого контакту. А от жінка про таку хворобу може і не здогадатися, бо якщо якісь симптоми і з’являться, то вони сприйматимуться як простудний цистит. Гонорея сама по собі не ходить, частіше у “компанії”, наприклад, із трихомоніазом або хламідіозом. Прибігає, приміром, чоловік до дерматовенеролога і клянеться, що два місяці ні з ким не любився, а тут раптом “закапало”. Після обстеження з’ясовується, що саме тоді якась жінка “люб’язно” передала йому кілька бактерій вкупі з гонореєю, а “букет” хвороб завжди відтягує початок симптомів.
Виявляється, гарднерельоз найлегше розпізнати жінці. “Поселившись” у жіночій піхві, гарднерели видають себе… запахом соленої риби. До речі, вони комфортно почуватимуться у жіночих геніталіях. Бо у чоловічому сечовому каналі гарднерела – типова “квартирантка”, якою він легко нагородить чергову партнерку. А от хламідіоз на сьогоднішній день серед статевих інфекцій є найбільш поширеним і переважає усі разом узяті. Насамперед через безсимптомність перебігу. Тобто людина може бути зараженою, нічого не підозрюючи, вести активне статеве життя і “дарувати” хламідії своїм партнерам, а ті – своїм, і так до безкінечності. Але чомусь дуже часто можна побачити скептичне ставлення до хламідій навіть з боку медиків. Мовляв, вони є в усіх, і не треба їх лікувати.
– Це не так, – вважає Микола Сосонка. –  Потрапивши в організм “господаря”, ці бактерії можуть існувати десятиліттями чи все життя, при цьому зберігаючи свої патогенні властивості. Але варто людині захворіти грипом, вскочити в басейн після парної чи отримати якийсь інший стрес, і хламідії прокидаються. Складність їхнього лікування полягає у тому, що ця бактерія – внутрішньоклітинний паразит. А отже, не всі антибіотики можуть вчасно проникнути всередину клітини. Тож курс лікування має бути комплексним і тривати як мінімум три тижні, з профілактичним контролем через півтора-два місяці. Тож якщо хтось і виписує десятиденний курс прийому антибіотиків проти хламідій – це нульовий результат. Мікроби просто звикнуть до антибіотиків і наступну партію зустрічатимуть, як своїх найближчих друзів. Хламідіоз підступний ще й тим, що для жінки він загрожує безпліддям або викиднями. У матері, хворої хламідіозом, дитинка може народитися здоровою, а може і хворою, із розумовими та фізичними відхиленнями. До речі, єдиний спосіб дізнатися, чи маєте ви хламідійну інфекцію – пройти сучасне лабораторне обстеження. Звичайний “мазок” зі статевих органів як чоловіка, так і жінки, наявність хламідій покаже лише у 10-12%.

Бактерії живуть на рушнику до семи днів
Як свідчить статистика, у 30-40% випадків про те, що “причепилася якась зараза”, можна і не здогадуватися через прихованість, млявість перебігу хвороби. Ймовірність підхопити  статеву недугу залежить лише від імунітету людини.  Але варто хоч раз перехворіти, й імунітет до венеричних хвороб втрачається назавжди. Тож без презерватива сьогодні “у гості” нічого ходити.
– Як правило, до захисту при традиційному сексі люди більш-менш звикли, – розповідає Микола Петрович, – а от при оральному – ще вчити і вчити. Рот – найбрудніше місце в організмі, там мікроби можуть жити не менш комфортно, ніж у піхві. Приживається усе: СНІД, сифіліс, хламідії, “трипер”, трихомонада. Тобто треба пам’ятати, що оральний секс без презерватива так само небезпечний, як і традиційний. Ризик є ще й від того, що у горлі, окрім венеричних інфекцій, може бути стрептокок. А тепер уявіть: маленька ангіна, до якої додався стрептокок, може викликати запалення у сечовому каналі у чоловіка. І “капати” почне, як під час гонореї. Колись мусив заспокоювати чоловіка, який, як виявилося, завітав саме з такою проблемою. Просто лютував, розказуючи, що має дружину і трьох коханок, а отже, хто з них зрадниця – ще доведеться з’ясовувати. Аналізи показали стрептокок, а не гонорею. А отже, чоловік мав оральний контакт з жінкою, яка кашляла чи перенесла ангіну.
Статеві інфекції, окрім деяких, як правило, нестійкі до навколишнього середовища. А от, наприклад, хламідіоз чи гонорея можуть “жити” на речах побуту до семи днів. Чи не тому усі лікарі радять у сауну чи в інші подібного типу місця ходити, не знімаючи плавки. Якось до дерматовенеролога зайшов молодий пацієнт. Розповів, що вже три роки зустрічається з дівчиною. До неї нікого не мав, як і вона до нього. Збиралися одружуватися. Аж скипів, коли почув, що має гонорею, і одразу звинуватив дівчину. Вона прибігла на огляд наступного дня, запевняючи, що жодних стосунків на стороні не мала. Виявилося, знімає квартиру разом з десятьма(!) подружками. Відповідно, поки дев’ятеро на роботі, десята має можливість привести хлопця, який може бути хворим. Той може піти у ванну і витертися будь-яким рушником, на який натрапить... Ця пара виходила від лікаря примиреною, бо зрозуміла, що зради не було, і у той же вечір дівчина покинула свій “гуртожиток”. А ще через трохи до лікаря завітали решта дев’ять дівчат: чотири з них були інфіковані (одна взагалі незаймана)!

***
Якось так уже повелося, що про захворювання, “подаровані” нам богинею Венерою, говорити не прийнято. Але ж мовчати теж не можна! Якщо лікуватися, то обов’язково двом, а при любовному “трикутнику” і трьом. Ні в якому разі не займатися самолікуванням, бо за кілька тижнів будь-яка хвороба Венери перейде у хронічну форму. І бути обачним при виборі партнерів!
Мирослава КОСЬМІНА

До речі
* Вчені стверджують, венеричні хвороби мають єдину колиску – центральну Африку.
 * Колись “хвороби Венери” були невиліковними. Від сифілісу померли такі відомі композитори, як Людвиг Ван Бетховен, Франц Шуберт та художник Винсент Ван Гог. А Христофор Колумб не тільки відкрив Америку, а й привіз у Європу сифіліс (очевидно, що й сам від нього передчасно пішов із життя). І чи не тому Гітлер обвинуватив євреїв у розповсюдженні сифілісу всією Європою, бо у молодості цією хворобою його “нагородила” одна молоденька єврейка?
* Сифілісом можуть хворіти виключно люди.

• Нравится
•