Убивав, рубав, відрізав голови
Підпис відсутній
Дуже скоро були встановлені особи, причетні до цього вбивства. Це жителі Рівненської області – раніше судимий 22-річний Микола Швець та його одноліток Антон.
Затримані уже наступного дня розповіли, що два тижні тому, відпочиваючи в одному із закладів поблизу місцевого залізничного вокзалу, познайомилися з молодим чоловіком. Вони так сподобалися йому, що новий знайомий запросив їх до свого вітчима:
– Він класний чувак, там можна буде спокійно посидіти, – сказав.
Чоловік справді був доволі привітний, пригощав, поїв... Словом, гості дуже напилися. І коли, збираючись додому, почали порпатися у коридорі, то гостинний хазяїн запропонував їм переночувати.
Близько другої години ночі Микола кухонним ножем завдав господарю не менше п’яти ударів у живіт та груди. Потім забрав зі столу годинник, портмоне... Словом, усі речі, які впали йому в очі ще під час застілля (всього на суму 2462 гривні). Потім розбудив товариша, і хлопці попленталися додому. Лише наступного дня, прокинувшись близько п’ятої вечора, зізнався йому, що вночі, коли Антон спав, убив хазяїна, і пригрозив:
– Якщо будеш багато патякати, тобі буде те ж саме. Після чого пішов на квартиру до вбитого і знову набрав речей на понад дві тисячі гривень (більшу частину вкраденого продав на ринку, тут же пропиваючи зароблене), пригостившись спиртом з відкритої пляшки.
Склав усе в пакети, вилив на тіло покійника якусь фарбу, одеколон... На кухні відкрив конфорку, запалив свічку, щільно прикрив двері квартири і пішов.
Якби задумане ним вдалося, постраждав би весь під’їзд, а це 80 людей. Однак свічка догоріла раніше, ніж утворилася необхідна концентрація газу.
Частини трупа порозкидав по всьому місту
Під час слідства Швець розповів про вбивство, скоєне рік тому у Рівному. Випиваючи в одній компанії, він посварився з Олександром. Уже на вулиці хлопці побилися, точніше, бив Микола, порізавши супернику груди, руки, живота.... Потім затягнув його на територію школи, що знаходилась поряд, а сам пішов до знайомого, який жив неподалік, і попросив „щось гостре”. Той дав пилку для різання металу, якою вбивця відтяв жертві голову. Як вказано в матеріалах судмедекспертизи, смерть настала в результаті „прижиттєвого відокремлення голови від тулуба, яке супроводжувалося значною крововтратою”.
Справді, при перевірці показів з’ясувалося, що саме в той час на території однієї з рівненських шкіл був виявлений обезголовлений труп. Саму голову знайшли через день у підвалі житлового будинку.
За місяць до затримання Швеця на околиці одного з мікрорайонів Хмельницького його мешканцям довелося силою відбирати в собаки частину ноги.
Правоохоронці боялися, що це вбивство залишиться нерозкритим, але Швець зізнався у його скоєнні.
...Приїхавши разом з Антоном до Хмельницького, хлопці спочатку жили в готелі, але платити за проживання було дуже дорого, тому через агентство разом з другом зняли квартиру. Якось, відпочиваючи в кафе, познайомився з хлопцями. „Знюхалися” швидко, і в розмові один з них замовив вбивство Костянтина, молодого чоловіка з невисоким рівнем інтелекту, тихого, доброго, щиро віруючого в Бога.
Швець погодився за 550 доларів та 1800 гривень. Вказану суму йому мала передати замовлена жертва, через яку хлопцеві нібито повертали борг. Чоловік прийшов на квартиру і приніс гроші. Швець запросив його на кухню, посадив за стіл. Сівши, гість тут же отримав ззаду стільцем по голові та кухонним ножем у груди. Потім вбивця поклав труп у ванну, залив холодною водою і протримав до ночі. Коли в під’їзді стихло, у кухні на підлозі розчленував тіло сокирою. Ножем відрізав голову. Усе це розклав по пакетах: на таксі відвіз подалі від центру ноги й руки, частини тулуба порозкидав біля будинку в контейнери для сміття, а голову викинув в озеро.
Справді, у вказаних ним місцях були виявлені частини тулуба, стегон, кістки...
Довічне ув’язнення без каяття
Коли під час судового засідання оголосили права підсудного, вбивця попросив направити справу на додаткове розслідування: «Я зізнаюся у цих злочинах, але я вбив ще кількох людей», – як розповів підсудний, на Хмельницький базар щодня приїжджало багато народу.
– Він вибирав добре одягнених, тих, хто щовечора гуляв на широку ногу, підсідав до них, знайомився, приглядався, скільки грошей у них в гаманцях... Обрану жертву вбивав, розчленовував, бо досвід вже мав, а от страху чи відрази – ні. Кількох осіб убив просто на березі річки...
Справу направили на додаткове розслідування. І почали возити вбивцю по місцях, вказаних ним. Під час пошуків було знайдено частини ще шести тіл вбитих ним людей у Хмельницькому за короткий проміжок часу. Скільки людей він убив насправді, дізнатися неможливо. Повністю обстеживши дно водойми, водолази не знайшли нічого: час і риба зробили свою справу.
...Та надалі, незрозуміло з якої причини, вбивця почав відмовлятися від власних свідчень. Написав безліч клопотань, скарг, звернень, доповнень до них. І все дуже грамотно, чітко та зрозуміло.
Писав, що вирок суду підлягає скасуванню з причин неправильного застосування законів і були порушення при винесенні вироку. „Прошу взяти до уваги, що після винесення вироку, який я вважаю неправомірним, я захворів на туберкульоз, що є наслідком перенесених мною морально-психологічних переживань”. Були й сльозливі звернення: „я дуже люблю свою доню, якій два з половиною роки. Вона фактично ніколи не бачила свого батька, як і він її, але не з його вини, а з вини тих, хто має бути гуманним, справедливим... Саме через те, що я справді люблю свою доньку та рідних, я й узяв на себе відповідальність за чужі злочини... Я думав, що зможу цим хоч трохи задобрити оперативників і слідчих, щоб мати можливість бачитися з рідними хоча б якийсь час. Можливо, востаннє”.
Цікаво, що у 17-річному віці хлопець вже був засуджений за двома статтями. На території Рівненського заводу високовольтної апаратури він викрав відходи мідного дроту майже на три мільйони карбованців. Через два місяці вночі під час сварки вбив свого знайомого, після чого замотався в ковдру і заснув біля трупа. Так його і знайшли сусіди, яких насторожили відчинені двері у квартирі.
Через два роки злочинця умовно-достроково звільнили. А через вісім місяців він убив свою першу (за його словами) жертву.
Хмельницький апеляційний суд визначив Миколі Швецю міру покарання у вигляді довічного ув’язнення. Верховний суд залишив вирок без змін.
Ліна ПОДІЛЬСЬКА,
м. Хмельницький
P.S. З етичних причин імена всіх учасників трагедії (окрім Швеця) змінені.
| Comments: |
