Статуя Богородиці – на подвір’ї

На подвір’ях житлових будинків, особливо у сільській місцевості, хрести, статуї, каплички тощо нині вже не є рідкістю. Ставлять їх з різних причин: хтось у такий спосіб дякує Всевишньому за його опікунство-заступництво, інші – за зцілення-оздоровлення хворих, треті – як спокуту перед Богом власних гріхів, ще хтось – просто як вияв палкої любові і відданості Христовій вірі. А ось у прикарпатському селі Ріпне Рожнятівського району батьки встановили перед оселею величну статую Матері Богородиці, виконавши таким чином останню волю доньки.
...Коли у подружжя Марії та Ярослава Юрчишиних народився первісток-син, якого назвали і охрестили Олежком, то він став улюбленцем не лише сім’ї, але й усієї родини. Ріс рухливим, спостережливим і кмітливим. Здавалося, ніщо не віщувало лиха. Та раптом сталося непередбачуване і несподіване: отруївся грибами і помер. Було йому всього-на-всього шість рочків...
молодша, Віра, також вселяла у батьків великі надії, бо добре вчилася і в школі, і у вузі, після закінчення якого влаштувалася на перспективну посаду в державну установу. Але і на її долю випало чимало фізичних та моральних випробувань. Ще студенткою захворіла загадковою недугою. Лікарі сушили голови, проводили численні консиліуми за участю знаних професорів-світил медицини, і довго не могли встановити правильний діагноз хвороби. Сім разів дівчині довелося лягати на операційний стіл. Та не допоміг і скальпель: день за днем згасала, наче воскова свічка. Куди тільки не зверталися, навіть до відомих цілителів-екстрасенсів, але все марно. Перед самою кончиною Віра попросила батьків, аби ті облаштували на подвір’ї статую Богоматері. Може, тому, що самій, на жаль, не довелося стати матір’ю. З жовтня 2003 року 26-літня Віра Юрчишин померла (до речі, якраз цього ж жовтневого дня, але наприкінці сімдесятих років минулого століття, невблаганна смерть забрала з життя земного і Олежка).
Взагалі, над цією сім’єю ріпненців, так би мовити, постійно чигала якась небезпека. Свого часу батько Ярослав Іванович потрапив у дорожню аварію (на нього наїхала підвода з наляканими кіньми), і потерпілий отримав важкі травми та переломи. Відтак, захворів знову ж таки загадковою недугою, й ескулапи в білих халатах в буквальному розумінні слова вирвали його з пазурів триклятої кістлявої з гострою косою. Скаржиться на погане здоров’я і Марія Іванівна: болить чуйне материнське серце за гіркою втратою дорогих діточок...
Попри все, і батько, і мати у щирих молитвах найперше просять-благають Творця вберегти від усякого злого й лихого їхню єдину, наймолодшу доньку Анничку, якій уже 26 літ. Вона також успішно закінчила педінститут, вийшла заміж, народила і виховує разом з чоловіком однорічного синочка Вітю.
...У переддень п’ятої річниці похорону Віри Юрчишин в місцевій церкві відправлялась Служба Божа за упокій її душі. Згадав місцевий парох о. Микола Рішко і безневинну дитячу душу маленького Олежка, який помер давним-давно. А відтак, священик при чималому велелюдді освятив статую Богородиці, яка височить перед самими вікнами оселі Юрчишиних. Усі, хто був присутнім на цьому дійстві, благали Матір Божу бути заступницею-берегинею для згорьованої сім’ї.
Іван ІВАНИШИН,
Івано-Франківська область

• Нравится
•