Хотинська фортеця – одне з семи чудес України

Містечку Хотин, що на Буковині, уже більше 1000 років. Його прадавня історія насичена різними колоритними подіями. Тут на березі Дністра, де проходили відомі військові баталії, для нащадків залишилася визначна пам’ятка – Хотинська фортеця, яка входить до “Семи чудес України” і своєю унікальною архітектурою й навколишніми живописними місцями приваблює не лише українських, а й іноземних туристів.Під цими мурами полонили Байду
Історики стверджують, що засновником фортеці був Володимир Великий, який на початку XI століття укріплював свої кордони. Біля дерев’яної фортеці з’явилося невелике поселення, яке згодом розбудовувалося і вже у XIII столітті мало територію не менше 20 гектарів. Особливо важливим форпостом Хотин став у роки навали монголо-татар, і хоча Данило Галицький підкорився Золотій Орді, проте не припиняв з нею боротьби. Тому у 1240-1250 роках він наказав зробити у Хотині замість дерев’яних кам’яні укріплення.
Наприкінці XIV ст. Хотин увійшов до складу Молдавської держави. Воєвода Стефан III Великий значно розширив кордони фортеці. Було зведено мур шириною 5 і висотою 40 метрів. У самій фортеці вирили глибокі підвали, які служили приміщеннями для воїнів. Впродовж XV-XVI ст. Хотинська фортеця була резиденцією молдавських господарів, а саме місто стало центром розвитку ремесел і торгівлі. У Хотині в ті часи відбувалися найбільші у Молдавському князівстві ярмарки, на які приїздили купці з різних країн Східної та Західної Європи. У другій половині XVI століття від хотинського ярмарку у молдавську казну надходила величезна сума грошей – 10000 золотих на рік. Місто було важливим митним пунктом в європейсько-азіатській торгівлі. Будинок старої хотинської митниці зберігся до наших днів.
Після занепаду Молдавського князівства місто і фортеця перейшли до рук турків. Вони ще більше посилили оборонну міць фортеці. Місцеве населення ніколи не мирилося з новими поневолювачами, і їхніми помічниками у цій боротьбі часто виступали запорозькі козаки. Так було у 1563 році, коли козаки на чолі з легендарним Дмитром Вишневецьким (Байдою) зайняли фортецю і почали переговори з молдавським господарем про спільний виступ проти Туреччини. Через зраду молдавських бояр загін козаків був розгромлений, а Дмитро Вишневецький страчений у Константинополі.
Тут було врятовано Європу від османців
У 1615 році Хотин зайняли польські війська. Після Цецорської війни 1620 року між Польщею та Туреччиною, у ході якої польські війська були розбиті, а великий коронний гетьман Станіслав Жулкевський загинув, Хотин став головним форпостом оборони від турецької навали. У вересні – на початку жовтня 1621 року біля стін Хотинської фортеці проходили події знаменитої Хотинської війни, яка прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала зламним моментом в історії Османської імперії. Під цими мурами 250-тисячне османське військо зустріла 35-тисячна польсько-литовська армія під командуванням литовського гетьмана Ходкевича і 40-тисячне військо гетьмана Конашевича-Сагайдачного. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення турків. Після Хотинського миру фортецю повернули молдавським господарям, але фактично її контролювали турки.
Впродовж XVII століття Хотин переходив з рук в руки, ним володіли і польські королі, і турецькі феодали, неодноразово місто визволяли запорозькі козаки. Під час Визвольної війни у Хотині 1650-1653 рр. перебували війська Богдана Хмельницького. 11 листопада 1673 року коронний гетьман Ян Собеський на чолі 30-тисячного польсько-литовсько-козацького війська вщент розгромив у Хотині 40-тисячну турецьку армію. Війни з турками тривали ще довгі роки. Тільки на початку XVIII століття туркам вдалося остаточно закріпитися в Хотині і фортеці. Після реконструкції 1712-1718 рр. (при допомозі французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом османської оборони на сході Європи.
У ХVIII-ХІХ столітті фортеця втратила своє оборонне значення, але під її мурами продовжують кипіти битви. Її кілька разів штурмують російські війська, і після російсько-турецької війни 1806-1812 рр. Хотин увійшов до складу Росії, ставши повітовим центром Бессарабської губернії. 1856 року уряд скасував статус Хотинської фортеці як військового об’єкта. Після реформи 1860-х років у Хотині з’явилися перші промислові підприємства. На початку XX століття в Хотині діяли три броварні, десять ґуралень, чотири тютюнові фабрики, лісопильний і цегельний заводи, дві друкарні, декілька водяних млинів. Місто мало дві лікарні на 45 ліжок, аптеку, два двокласові повітові училища (чоловіче і жіноче), два чоловічі однокласні училища та одне приватне.
У 1918 році на прикордонний Хотин претендувало п’ять держав: Росія, Україна, Молдавська народна республіка, Австро-Угорщина і Румунія. 10 листопада 1918 року в Хотин вступили війська королівської Румунії. Почалися репресії та терор. У січні 1919 року спалахнуло антирумунське повстання. Влада в більш як ста селах перейшла до рук Хотинської Директорії на чолі з Волошенком-Мардар’євим. Директорія, підтримувана народом, вирішила вигнати румунів зі свого краю і повернути собі волю, але ці прагнення виявилися марними.
Хотин упродовж 22 років був повітовим центром Румунії.
6 липня 1941 р. до Хотина знову увірвалися загарбники – німецько-румунські війська. Почалися роки терору і страждань. “Визволено” місто було 3 квітня 1944 року – “визволителями” на ці землі прийшла тоталітарно-комуністична система... Сьогодні Хотин – одне з найбільших міст Чернівецької області, важливий промисловий, туристичний і культурний центр Буковини. Хотинська фортеця приваблює ще й режисерів історичних фільмів, де проводилися зйомки фільмів “Захар Беркут”, “Балада про доблесного лицаря Айвенго”, “Три мушкетери”, “Чорна стріла”, “Стара фортеця”, “Стріли Робін Гуда”, “Яса”. А в 2000 році постановою Кабінету Міністрів України створено Історико-архітектурний заповідник “Хотинська фортеця”.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Чернівецька область

• Нравится
•