Чи навчить фінансова криза, що треба забути про надприбутки?
Підпис відсутній
Криза по-американськи…
Чимало хто вже начуваний про фінансову кризу у Сполучених Штатах, але не може до кінця втямити, що ж там трапилося? Тим більше, який стосунок вона має до нашого життя?
У 2007 році в США сталася іпотечна криза, цього року ця доля спіткала країни Прибалтики і Казахстану. Ціна на нерухомість у Сполучених Штатах зростала досить інтенсивно впродовж останніх 4-5-ти років (приблизно на 15-20 відсотків у рік). А вартість іпотечних кредитів (грошові кошти, які надаються банком в позику фізичним чи юридичним особам під проценти та на визначений строк під заставу нерухомого майна) сягала всього-на-всього 3-5 відсотків річних. Кредит брали реальні покупці і спекулянти. Коли у 2007 році ріст цін на житло припинився і американські банки підвищили кредитні ставки (результат боротьби Федеральної резервної системи США з інфляцією), то чимало позичальників не змогли розплатитися за житло, тобто повернути борг банкам (згідно зі статистичними даними 40 відсотків позичальників не повернули 1,2 трильйона доларів). Банки виставили заставлене житло на продаж, але його вартість була вже значно нижчою, ніж та, під яку давався кредит. І, як кажуть, лавина рушила… Проблема в тому, що цінні папери, які були забезпечені американськими іпотечними кредитами, купувалися банками в усьому світі (обсяг ринку цих паперів складає 5 трильйонів доларів). Ось приблизно так виглядає провокація світової фінансової кризи. Треба зауважити, що Латвія стала лідером за рівнем падіння цін на нерухомість – житло тут подешевшало на 39 відсотків, в той час як у США – на 18.
Після того, як два потужні банки, які входили в п’ятірку найбільших інвестиційних у світі, цього року збанкрутували (одному з них Lexman Brozers понад 160 років!), інвестбанки почали проводити реорганізацію у звичайні комерційні банки. Тобто прийшов час-пік, який зупинив діяльність інвестиційних банків, а отже, й проведення найбільш ризикованих операцій та отримання на цьому мільярдних надприбутків. Певно, і найбагатші задумалися: чи не краще мати менше, але стабільно? «Крах великих банків засвідчив, що гроші зникають, вони ніщо», – це папа Римський нагадав нам про сутність грошей у цьому світі.
Хоч дехто зараз намагається роздути світову фінансову кризу й навіть порівнює її з «великою депресією» у середині 30-х років минулого століття, проте рядові американці нині далекі від депресії (попит на товари знизився на 0,3 відсотка). І якщо вони нам радять у цей нестабільний, важкий час обмежитися вечерями вдома, а не у ресторані, й економити на спортивних заняттях, то про яку депресію може йти мова? Вони далекі від неї. От якби їм ті умови життя, у яких проживаємо ми вже декілька десятків років, тоді вони зрозуміли б, що таке депресія.
Криза по-українськи…
Здається, Україна з кризи практично й не виходить. Коли й настає якийсь просвіток, то на дуже короткий час, і знову нас лихоманить. Нині маємо найгострішу проблему – брак грошей. Якщо ще минулого року іпотечний кредит можна було взяти без проблем, то цього року він видавався з обмеженнями. Ринок нерухомості практично завмер. А отже, потерпають й ріелторські компанії (займаються продажем житла). Купити квартиру зараз так само неможливо, як і продати (маю на увазі, для звичайного українця), бо іпотечні кредити фактично не видаються. Навесні деякі українські банки, перестраховуючись, самі припинили ризиковане кредитування, а зараз їх до цього зобов’язав Нацбанк, так само він «заморозив» депозитні рахунки громадян.
«Глибоко помиляються ті, хто думає, що для України світова криза не матиме жодних наслідків… Їх наша країна відчуває вже зараз» – з цими словами Арсенія Яценюка не можна не погодитися. Найперше її відчули українські банки й великі промислові та будівельні компанії, які не можуть отримати кредитів за кордоном. Зменшуються обсяги будівництва, а отже, й обсяги виробничих потужностей тих галузей, які до нього прив’язані (а це виробництво будматеріалів, оздоблювальних матеріалів, зменшується попит на меблі, побутову техніку і т.д.) А це означає, що до бюджету не надходитиме певний відсоток коштів.
Особливі проблеми зараз у металургів – продажі металу різко скоротилися, незважаючи навіть на різкий обвал цін (саме металургійна галузь є одним з найбільших експортерів в Україні й наповнювачем валютного ринку). Потерпає також хімічна промисловість і зернотрейдери. Таким чином зменшується обсяг вантажоперевезень. Тобто все взаємопов’язане...
Якщо на споживчі кредити припадало майже 20 відсотків від усього кредитного портфеля банків (це 100 мільярдів гривень, з них неповернення – майже 15 мільярдів), або 50 відсотків усіх виданих населенню позик, то зараз кредити виділяються лише під окремі напрямки. А кредитування – чи не найприбутковіша стаття доходів усіх банків. Тобто фінансовий голод відчули усі: самі банки, виробничники й громадяни. Яскравий приклад – ситуація в автосалонах. Знижки тут аж зашкалюють (10 відсотків кредитів, наданих фізичним особам в Україні, припадали на придбання автомобілів). Але навіть зі знижками середньому українцю авто тепер не по кишені. Отже, ця криза дістане й автомо-більну галузь, так само позначившись на страхових компаніях.
Цей перелік можна продовжувати, але й з вищенаведеного зрозуміло, що ця економічна ситуація однозначно вплине на рівень життя людей. Декому доведеться й розпрощатися з роботою, а працюючим годі сподіватися на підвищення платні. Чекати на падіння цін теж не варто. Зрештою, на наші плечі ляже ще й поповнення бюджету – про це свідчать деякі моменти з підвищенням акцизів антикризової програми. Але українці переживуть і це лихо. Про американську депресію ми лише можемо мріяти…
Лихоманка із курсом долара – це окрема тема. І їй ще не кінець. Лише економічна стабільність врівноважить ці доларові шторми, на яких піднімаються ті, хто їх ра-ніше скупив… Попит на валюту підігрівається ще й тими банками, які до кінця року мають погасити 30 мільярдів доларів зовнішніх боргів. Хочеться сподіватися, що реальна оцінка цих всіх подій має привести до розумного висновку: стабільність важливіша за надприбутки. Криза дає можливість переосмислити, що робилося неправильно і що треба змінювати. Зараз і банківська система, й інші виробничі та торговельні галузі проходять, так би мовити, період оздоровлення – заробляють у складних умовах. Бо рентабельність у 200-300 відсотків характерна для багатьох гравців українського ринку – це не гра за ринковими правилами. А будь-яке порушення правил рано чи пізно погано закінчується. Межа є в усьому…
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
