Кілер для батькового приятеля
Підпис відсутній
Новоявлений Вакула не став зупинятися на срібних черевичках «від цариці», а вирішив зламати опір непіддатливої дівчини більш розкішним подарунком. Ну, хоча б перснем з коштовним каменем. Набачив такий у ювелірному магазині. Проте, щоб купити його, власних коштів не вистачало. І якраз на той час батька не було вдома – поїхав у бізнесових справах за кордон. Недовго думаючи, Віталій позичив дві тисячі «зелених» у знайомих «крутих» хлопців. Не злякав і чималенький процент, який вони запросили під позику. Сподівався на швидке повернення батька та його допомогу.
Отже, розкішний подарунок було куплено й насунуто на пальчик норовливої красуні. Однак потішитися завойованою симпатією всмак Віталію завадив борг. Невпинно надходив день, коли необхідно було повернути гроші. Про відстрочку навіть не варто було й заїкатися, бо ті хлопці жартів не люблять – відразу увімкнуть лічильник, а то й скалічити можуть. А тут «предок», як навмисне, затримувався з поверненням!
Кинувсь туди, кинувсь сюди: ніде не хочуть позичати. У відчаї Віталій трохи запанікував. Лишався єдиний шлях – йти на поклін до батькового приятеля, також бізнесмена, Віктора Степановича. Віталій з дитинства недолюблював цього чоловіка, вважаючи відсталим «селом» та ще й скнарою. «Не дасть! – гнівався на себе і на весь світ хлопець, йдучи до нього. – Даремно тільки принижуватимуся перед цим жмотом!»
Але Віктор Степанович несподівано погодився позичити гроші. З умовою, що Віталій скаже навіщо. Хлопець не наважився розповісти правду, вигадавши кримінальну історію, в яку потрапив, а гроші, мовляв, потрібні, щоб відкупитися від міліції.
– Тільки не кажіть про це батькові! – попросив Віктора Степановича.
– Розумію, – пообіцяв той, даючи необхідну суму. – Але якщо не повернеш через два тижні, віддаси мені своє авто, – додав, хитро усміхаючись.
Автомобіль у Віталія був майже новий – так ось чому так розщедрився «жмот»! Але іншої ради не було.
Розрахувавшись з «крутими», Віталій на деякий час знову зажив спокійно. Незабаром повернувся з-за кордону і батько.
– Мені потрібні гроші! – звернувся до нього син.
– Мені також! – відповів той. Був не в настрої: поки відлучався, на фірмі виникли проблеми.
– Я серйозно, дві тисячі баксів!
– Немає у мене зараз вільних! Та й доки я буду тобі давати? Пора вже самотужки вирішувати свої проблеми! – відрубав батько.
Такий результат був не просто несподіванкою, а ударом нижче пояса звиклому до татової щедрості сину. Гримнув дверима й подався розгніваний у свою кімнату.
Минали дні. Віктор Степанович, правда, обіцянки дотримавсь і не розповів батькові про борг. Ця обставина і підштовхнула Віталія, котрий не мав чим повертати позичене, та й не хотів цього робити, до дикого задуму: вбити батькового приятеля. А що, запанували у голові боржника страшні думки, його в цьому ніхто не запідозрить, а тому жмотові туди й дорога!
Чим більше думав над цим Віталій, тим агресивнішим ставав план. Розпочав з пошуків найманого убивці – кілера. Розпитував чи не в кожного свого знайомого, де б такого знайти. Віталій і сам був ладен ним стати, однак не мав зброї, та й справа ця нова, можна схибити. Все-таки потрібен професіонал.
Один приятель таки пообіцяв звести Віталія з чоловіком, котрий за винагороду готовий виконати таку специфічну роботу.
Через кілька днів Віталій зустрівся з ним у барі. Випили пива, познайомилися. Кілер назвався Демидом.
– Так за що ж ти хочеш убити того мужика? – поцікавився Демид.
– Позичив у мене десять тисяч баксів, а повертати не хоче! – збрехав.
– Зрозуміло. А розраховуватимешся зі мною як?
– З тих десяти тисяч – дві твої.
Кілер погодився. Змовники обговорили деталі «операції» й розійшлися.
У визначений день Віталій зателефонував Віктору Степановичу, що буцімто через півгодини принесе йому борг.
– А ще разом поміняйте мені три тисячі доларів на гривні! Зможете?
– Так.
– То я вас чекатиму у машині біля під’їзду!
На своєму авто Віталій підвіз Демида до потрібного будинку. Кілер вийшов назустріч Віктору Степановичу, щоб вистрілити в нього, коли той опиниться на сходах, забрати в убитого пакет з грішми й повернутися в машину. А там на газ – і ходу.
Схвильований Віталій чекав. І от долинув з під’їзду постріл, потім ще. За хвилю вибіг Демид з пакетом у руці, скочив у кабіну, й авто рвонуло.
– Завези мене на вулицю Миру, – попрохав Демид. – Де салон краси знаєш?
– Знаю, – кивнув Віталій.
Авто зупинилося неподалік салону.
– Ну, що, розрахуємось? – запропонував Демид.
Віталій узяв пакета, став розгортати, але тут, мов із землі вирісши, з’явилося троє дужих молодиків: відчинили дверці, витягнули заціпенілого водія з машини й одягнули наручники…
Так несподівано погано завершилася спроба замовного вбивства для боржника і щасливо для його жертви-кредитора. А тому що після знайомства із замовником Демид пішов не готувати зброю до справи, а прямісінько в міліцію, де мав знайомого співробітника, і все йому розповів. А далі оперативники, щоб спіймати зловмисника «на гарячому», й розіграли цей спектакль з холостими пострілами, пакетом з грішми та зупинкою біля салону краси.
Ігор СЛАВИЧ,
Волинська область
| Comments: |
