У лісі люди бачать лик Спасителя
Образ видно в повітрі
Чекала корову – побачила образ
– Де Він? Де Він? – придивлялася до лісу жінка. Бігала від юрби до юрби, підводячи очі до неба.
– Он там, бачиш? Серед листя... Бачиш – очі, ніс... Бачиш? На вершині он тої берези, серед жовтого листя...
– А там на корі берези ви бачили жінку, яка несе хреста? – звернулася до мене якась жіночка. – Придивіться добре – там і Спаситель над водою видніється...
Мабуть, саме тут, в селі Лінчин Березнівського району, що на Рівненщині, можна побачити чи не найбільше паломників зі всієї України. Вдовиця Поліна Черниш, котра і сповістила громаду села про диво, дивлячись на сотні різноманітних іномарок, що курсують сюди останні два тижні, тільки головою хитає: «Ох, і багато живуть в Україні, де вже цьому віддаленому селу думати про такий розкішний транспорт... Але нехай і ці багатії побачать диво».
– Було шосте жовтня, десь 17.30. Я якраз вийшла по корівку, що поверталася з пасовища. Подивилась і подумала: «Господи, недавно літо було, вже й листя жовте на деревах». Коли глянула вгору, аж серце защеміло: серед листя образ Спасителя виднівся. Про це нікому не сказала, бо, думаю, ніхто не повірить. Потім все ж розповіла діткам, які в школу йшли. Вони також побачили зображення. Згодом вчителі сюди прийшли. І так за два тижні вся Україна стала знати. Одні їдуть сюди з вірою на зцілення, інші заради цікавості. Дехто щось там собі фантазує. Наприклад, якогось дня я прийшла, і бачу двох хлопців, що курили цигарки. Один каже: «Нічого не бачу». А я йому: «Кинь цигарку, і я тобі покажу де дивитися». І він, побачивши образ, сказав, що більше не буде курити. Дійсно, може, це людям якийсь знак, попередження, – розповідає Поліна Андріївна. – Багато хто бачить 2012 рік. Нібито це якийсь знак. Інші кажуть, що бачили слово – суд. Один тільки Бог знає, що це насправді.
Душі померлих попереджають?
Марія Деркач, директор Лінчинської школи, також підтвердила, що всім колективом ходили дивитися на диво.
– Особисто чітко бачила образ два тижні тому. Притому зблизька нічого не видно, тільки звіддаля, коли стоїш на галявині, – каже Марія Антонівна. – Обличчя Спасителя було повернуте до дороги. Він не сяяв, як зараз придумують, просто було видно цей образ в повітрі. Найкраще проглядається все, коли знімаєш чутливою відеокамерою. Наприклад, люди розповідають, що бачать і образ Божої Матері, і зображення солдата. Можливо, це пов’язано з тим, що в сорокових роках на тому місці стояв гарнізон, і командир розстріляв солдатика, який пішов в наше село просити в діда Сидора хліба і води. Довгий час там була могила, але коли прокладали дорогу, її зруйнували, і селяни бачили кості того загиблого хлопця. Згодом його перепоховали, і тепер достеменно ніхто не знає, де саме (десь в тому місці, де видно лик Спасителя). Крім того, у ті суворі роки тут сталася ще одна трагедія. Жили два сусіди. Один з них був у бандерівцях. Інший не пішов у ліси, бо вагітна дружина чекала дитину. Між сусідами виникла сутичка. І той бандерівець розпоров жінці живота, а дитину повісив на дереві...
Олена Володимирівна Філончук стверджує, що над образом бачила букви. Коли їх склала, то вийшло слово покайтеся.
Сьогодні на місці паломництва з благословення архієпископа Поліського і Сарненського Анатолія священики освятили хреста, на якому – безліч стрічок, хусток, шарфів. Місцеві священики з паломниками часто моляться біля нього.
Коли ми готували цей матеріал, якраз під’їхав автомобіль, з якого вийшов священик. Отець Анатолій, настоятель церкви Іоана Богослова, благочинний Демидівського благочиння, дізнався про диво від своїх прихожан.
– Різні явлення – це свідчення недоброго, – сказав він. – Те, що Господь дав людям розуміти, вони не сприймають, тому, як колись фарисеї, вимагають від Ісуса Христа чуда. Так, люди хочуть див. Це означає: віра наша впала настільки низько, що Господь змушений показувати те, що нас би здивувало і цю віру підняло. А після побаченого людина повинна змінитися на краще.
– Але ж багато відкривається церков, люди більше жертвують на храми...
– Так, але часто людина хоче відкупитися. Та від Бога відкупитися неможливо, а треба каятися у своїх гріхах та й сповідатися. Зараз щирого покаяння нема. Це свідчить про те, що може статися щось таке, що людей потрясе. Тобто у нас є прислів’я: поки грім не вдарить...
Люди, котрі займаються наукою, стверджують, що зображення – це світловий ефект. Бо найбільше образ видно спозаранку і ввечері. Хоча самі паломники переконані, що це якийсь знак. Жіночки, що стояли на дорозі, пригадали, як було об’явлення Божої Матері на Прикарпатті. І що ж? Попередження стосувалося повені. Інші переконані, що це знак – всім треба покаятися. Ось вони знову придивляються до дерев та листя на них. Йдуть до хреста, кладуть квіти. І кожен зі своїми думками від’їжджає додому.
Найбільше тут людей у вихідні. Їх тисячі! А сотні машин, коли вишикуються в ряд, складають колону в кілька кілометрів... Хворі і здорові, малі й старі їдуть сюди.
Марія ДУБУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
