Лебедина сім’я прилетіла на квітник

У селі Вовковиї Демидівського району спостерігається дивовижне явище – у багатьох оселях на квіткових клумбах селяться лебеді. Щоправда, у небо вони уже не здіймаються, хоч і мають розправлені крила. Зрештою, як же їм це зробити, якщо вони декоративні, зроблені з... автомобільних шин. А задала тон у впровадженні таких прикрас голова сільської ради Лариса Жупанюк, яка перетворила квітник довкола власного обійстя у справжню казку.

У хромових чоботах петунії не перецвітають
Лариса Ярославівна, як сама зізнається, буквально “відводить душу” у квітниковому дизайнерстві.
– Вперше, коли почула мову про те, що з автомобільного ската можна змайструвати лебедя, – зізнається Лариса Ярославівна, – мені не вельми повірилося. Але мої хлопці – чоловік Микола та син Роман – кажуть, давай спробуємо. Вийшов справді гарний макет лебедя. А коли пофарбували, то птах геть на живого став схожим. Потім до пари долучилися й лебедята. Розмістили птахів на клумбі перед хатою та при в’їзді до оселі. І тепер мало того, що перехожий та проїжджий люд милується незвичними витворами, часто навідуються до нас, щоб передати досвід такого квітникового облаштунку. Переймайте, будь ласка!
Головне – помітити у звичайнісінькому предметі якусь родзинку. Скажімо, у старих хромових чоботах господиня побачила прекрасний варіант підвазонників. Нині у них, прикріплених на стіні хліва, цвітуть-не перецвітають петунії. Або ж – колеса від старого воза, обрамлені квітами-плетучками.
– Колеса ми використали і для виготовлення лавочки, – розповідає Лариса Ярославівна. – Знайшлося застосування також для бочки, у якій колись засолювали огірки. Тепер вона стала підвазонником. Як і колишня діжка, у якій замішували тісто для хліба.
А ще – оригінальним доповненням до квітникового дизайну став вуж. Його, загиблого, знайшли у лісі, зробили з нього опудало, яке у вигляді пружини прекрасно підійшло до одного з плетучих вазонів.

Сльоза Матері Божої впала на квіт
Втім, найкращі образи, попри всю облаштункову оригінальність, мають створювати самі квіти. Загалом у Лариси Ярославівни кілька десятків видів декоративних домашніх рослин. І про кожну з квіток господиня має що розповісти – починаючи з нюансів вирощування і закінчуючи історичною минувшиною. Особливою вважає “Сльозу Матері Божої”.
– Квітку з такою назвою мені презентувала односельчанка баба Ліда (Кравчук – авт.). Я була по-справжньому розчулена, адже давно хотіла мати це диво природи на своєму квітнику, тим більше, що давно знаю, чому її називають Сльозою. Під час розп’яття Ісуса Христа край дороги, що нею Спаситель ішов з важким хрестом на гору Голгофу, росла квітка з жовтими пелюстками. Знесилений Ісус впав саме на неї, і вона почала холодити зранене тіло. Пізніше, коли Христос підвівся під ударами вояків, глянув добрими очима на рослину. Від того пройняла її чудесна сила. А пізніше, коли св. Іван відпроваджував Божу Матір з Голгофи до себе, то Вона, побачивши квітку, яка змилосердилася над терпінням її Сина, залилася слізьми, й ті сльози впали на пелюстки. Звідси й назва – “Сльоза Матері Божої” Цікаво також, що цій квітці літнє цвітіння не притаманне. А ось на моєму квітнику сталося навпаки – “Сльоза Матері Божої” пустила свій квіт саме влітку. Є у мене ще одне диво – рослина, яка починає квітнути спозаранку. Коли ж пригріє сонце, квіт ховається у бутони. Загалом, що не квітка – то якась загадка.
Сергій НОВАК,
Рівненська область

• Нравится
•