У княгині Ольги – українське походження
Образ святої княгині Ольги
– Я давно цікавлюся історією Пліснеська, – заявляє дослідник, – воно згадується в літописі під 1188 і 1233 роками та у “Слові о полку Ігоревім”. Згадується як місто, яке у десятому столітті перевершувало за своїми розмірами Київ. Припинило воно своє існування у зв’язку з монголо-татарською навалою. Причому це городище стало єдиним у південно-східній Європі, яке після припинення свого існування у середині ХІІІ століття не розпочало відновлювальної забудови, і там фактично немає слідів середньовіччя. А ось сліди від дев’ятого до тринадцятого століття нашої ери цілком очевидні. Їх почали виявляти більше ста років тому ще при князях Сангушках, коли на тутешній місцині започаткувалися розкопки. Нині цю місцину, яка має загальну площу 225 гектарів, також досліджують археологи. Можна ствердно сказати, що колишнє місто мало два періоди розвитку – хорватський та давньоруський, що тут були потужні монастирські споруди.
А тепер – докази. 1908 року Іван Франко писав, що він знайшов у Підгорецькому монастирі (а городище споріднене з Підгірцями) кам’яну плиту з написом, що цей монастир у 1182 році заснувала княжна Олена.
По-друге, понині є так зване урочище Оленин сад, на якому в давні віки одна церква змінювалася іншою (княгиня Ольга мала християнське ім’я Олена). По-третє, досі місцеві жителі вживають таку назву як Кесанька. А вона у позначенні земляного валу на Пліснеську, як відомо, також трапляється у літописі. Отже, навіть цих доказів на користь причетності княгині Ольги до українського Пліснеська більше, ніж у закордонних гіпотез.
– Ми вже організували три науково-теоретичні конференції з приводу розкопок на городищі, – резюмує Борис Возницький, – і напрацьований науковий матеріал стосується також родовідного коріння княгині Ольги. Більше того, наступного року, і я в цьому впевнений, тут, у Пліснеську, постане пам’ятник на її честь. Це питання узгоджене на державному рівні. Маємо вже й ескізний варіант монумента. Відкрию лише одну його таємничку – що Ольга, яку канонізувала Православна церква, постане в образі юнки. Прекрасної та мудрої.
Про княгиню Ольгу існує древній переказ, який стосується часу, коли вона приїхала в Царгород (Константинополь). Тоді її довго, десь близько півроку, протримали, не допускаючи до зустрічі з імператором (за церемоніалом того часу). Нарешті після зустрічі з княгинею імператор помітив її красу і вирішив одружитися з нею. Княгиня Ольга була проти цього, але відкрито не виступила. Вона поставила умову, що перед одруженням повинна охреститись, і хресним батьком має бути сам правитель Костянтин. Після хрещення імператор знову почав розмову про одруження, але у відповідь почув запитання: чи може дочка одружуватися з батьком? Зрозумівши, що його перехитрили, імператор відпустив Ольгу додому, наділивши щедрими дарами.
А ще Ольга знана тим, що 945 року помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою над древлянами. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50-х років X ст.). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). Близько 955 року прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією. 957 року уклала угоду з Константинополем. Відомим є рік її смерті – 967-й. На відміну від дати народження, яка понині залишається таємницею.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
