Тюрма чи громадські роботи
Володимир МАКОГОНЧУК
У статті 51 Кримінального кодексу України визначено види покарань, які можуть бути призначені судом особам, винним у скоєнні злочину. Цей вичерпний перелік передбачає 12 видів кримінальних покарань – від штрафу до довічного позбавлення волі. При цьому, у всьому світі загальновизнано, що покарання, яке полягає в ізоляції від суспільства (для прикладу – позбавлення волі), повинно застосовуватися як крайній засіб впливу до найбільш небезпечних злочинців. Незважаючи на те, що такі підходи на даний час є пріоритетними, чисельність осіб в місцях позбавлення волі нашої держави залишається доволі високою. Станом на 1 січня 2008 року у 183 установах виконання покарань та слідчих ізоляторах трималося майже 150 тисяч громадян.
Зрозуміло, що утримання такої кількості засуджених обходиться державі в значну суму бюджетних коштів.
Водночас, окрім прямих видатків на утримання одного ув’язненого, треба враховувати й те, що в комерційному праві називають втраченою вигодою. Це, зокрема, економічні збитки – засуджені не працюють на суспільство. Це демографічні проблеми: ізоляція від суспільства громадян, особливо жінок, знижує народжуваність та репродуктивне здоров’я, сприяє зростанню кількості розлучень (спеціалістами підраховано, що з таких причин в Україні щорічно не народжується близько 20 тисяч дітей). Це часткова втрата трудових та професійних навичок засуджених. Це психологічні проблеми громадян, пов’язані з перебуванням у місцях позбавлення волі.
Таким чином, стає очевидною неефективність надмірного застосування в’язничних санкцій, необхідність більш активного застосування альтернативних позбавленню волі кримінальних покарань та зростання ролі кримінально-виконавчої інспекції, яка згідно зі статтею 13 Кримінально-виконавчого кодексу України виконує такі покарання (на даний момент це виправні та громадські роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю).
Всього на обліку кримінально-виконавчих інспекцій України перебуває понад 135 тисяч осіб, засуджених до покарань, альтернативних позбавленню волі. У Волинській області на обліку у 18 інспекціях, які функціонують у кожному районному центрі, перебуває 2589 осіб, з яких 120 неповнолітні.
Як приклад ефективності нев’язничних видів кримінальних покарань можна навести ситуацію з громадськими роботами, які є одним з нових видів кримінальних покарань, введеним Кримінальним кодексом України 2001 року. Громадські роботи полягають у виконанні засудженими у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно-корисних робіт щодо благоустрою міст та населених пунктів. У 2008 році понад 100 таких осіб виконували роботи з прибирання парків, скверів, ремонту дитячих та спортивних майданчиків, впорядкування цвинтарів.
Сьогодні в Україні розробляються нові підходи до практики виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. При цьому одним з перспективних напрямків вбачається створення на базі кримінально-виконавчої інспекції служби пробації, яка існує у більшості країн Європи.
Володимир МАКОГОНЧУК,
начальник управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області, генерал-майор міліції