Помста повії за матір
27-річна Ірина зі Львова заробляла на життя своїм тілом. Мати двох малолітніх доньок була повією. Гроші з кишень чужих чоловіків Ірина “викачувала” в Італії. Підзаробивши, жінка вирішила приїхати додому. Бо заробітчанка таки любила своїх дітей. Та відтепер дівчатка не бачитимуть неньку довго. Львівський суд засудив їх маму-повію на дев’ять років. За вбивство. З особливою жорстокістю.
Прихопивши із собою плящину кон’ячку, цукерки і двох дітей, Ірина зайшла в гості до подруги, котра мешкає у Львові неподалік Винниківського базару. За чарчиною розговорилися. Коли з плітками покінчили, пішли дивитися телевізор. Раптом у квартирі пролунав дзвінок. На порозі стояла Іринина мати Галина. Жінка, розмазуючи п’яні сльози, почала жалітися доньці, що її скривдив сусід: побив і забрав шапку. Та Ірина виставила матір за двері. Ще з дитинства звикла до її вічних проблем: постійної пиятики з побоями від співмешканців та випадкових кавалерів, тож не звернула на такі скарги уваги.
Біля десятої вечора мати знову знайшла Ірину та вкотре почала нарікати на сусіда-пенсіонера, який не віддає шапку. На цей раз Ірина уважно вислухала матір і вирішила покарати її кривдника.
62-річний Валерій уже лягав спати. Хоча перед сном львів’янин добряче “прийняв на душу”, проте двері замкнути не забув. Та коли у двері постукали, вирішив не відчиняти. Не хотів гостей. Та Ірину (за дверима була саме вона) такі прояви гостинності ще більше розлютили. Недовго думаючи, жінка вибила вікно квартири першого поверху, залізла до кухні, а тоді, вже через двері, впустила до квартири і матір. А далі все відбувалося, як у поганенькому фільмі. Літня жінка перша розпочала п’яні розборки. Вона накинулася на господаря квартири і, як розлючена кішка, вчепилася в його обличчя. Падаючи, Валерій схопився за Ірину і поволік її за собою на підлогу.
“Першою його била по обличчю мати. Я тільки питала: “Де шапка?” Та коли він потягнув мене за собою на підлогу, не витримала: підвелася й почала його гатити ногами по ребрах і голові.
Молода повія спершу била пенсіонера ногами. Хоча він і кричав, що не знає, де материна шапка, що він її не брав, його мучителька не зупинялася. Не зважала й на прохання матері, яка вже почала твере-зіти, залишити його у спокої, бо, мовляв, уже покараний. Жінка перестала бити лише тоді, коли закривавлений Валерій затих. Після екзекуції мати і донька покинули квартиру через вікно. Двері перед тим завбачливо замкнули зсередини.
“Тікай зі Львова, бо він мертвий. А я скажу, що я його вбила”, – вже на вулиці сказала мати своїй доньці. Ірина подивилася на свої закривавлені руки та одяг і наче вийшла з якогось заціпеніння: “Мамо, я вбила людину. Як я могла”, і знепритомніла. Мати побігла по сусіда Ігоря. Сяк-так привели Ірину до тями, й Ігор сказав: треба заглянути до Валерія. Може, ще живий. Уже втрьох зайшли до квартири сусіда через добре знайоме матері й доньці розбите вікно. Пенсіонер тихо стогнав. Тоді змовники взяли ганчірку й позатирали всі предмети, до яких торкалася Ірина і її мати Галина. З вуличного телефону анонімно викликали швидку допомогу.
Пізня ніч. Ірина згадала, що її діти у подруги. Тож знову пішла у квартиру біля Винниківського базару, відмилася від крові, переодяглася в чистий одяг подруги і з дітьми поїхала маршруткою додому. Вже вдома Ірина помітила, що погано помилася. Тож іще раз відмила руки від чужої крові і почала вкладати доньок спати. А тим часом у квартирі на першому поверсі помирав пенсіонер. Допомога медиків йому вже не знадобилася.
Хоч як злочинці не “замітали” сліди, та все ж залишили їх. Львівські правоохоронці знайшли вбивцю пенсіонера за кров’ю. Під час жорстокої розправи над кривдником матері Ірина поранила і свою руку. Тож жінку затримали наступного ранку вдома, коли вона готувала донькам сніданок. Затримали й матір Ірини Галину.
…“Встати! Суд іде”. І вирок: дев’ять років і шість місяців – за вбивство з особливою жорстокістю. Мати Ірини, яка спровокувала цей злочин, відбулася лише переляком. Проти неї не порушували справу. А у в’язниці з’явилася ще одна жінка-вбивця, і в суспільстві побільшало на двох малих сиріт…
Ян ЛІСОВСЬКИЙ,
Львівська область
| Comments: |
