Підпалив свій будинок і застрелив двох друзів
10-річний Максим Михальчук місить розчин для ремонту в обгорілій хаті
Сергія Михальчука у селі знали лише з найкращого боку. Не пив, тому й у житті все складалося непогано. З дружиною Ларисою виховували трьох дітей. У господарстві мали і різноманітну техніку, й живність. Також Сергій був затятим мисливцем та рибалкою. Мав хороших друзів. З Петром Ковальчуком потоваришував на роботі, а з Михайлом Цимбалюком приятелював ще зі школи. Цьогоріч мали відзначати 25 років з дня випуску. Двоє доньок Михайла виросли, можна сказати, на подвір’ї Михальчуків.
У день, коли сталася трагедія, як і зазвичай, Сергій, Михайло і Петро були разом з самого ранку. Друзі допомагали Михальчуку привезти сіно, а потім ще з кількома односельцями складали його у сарай. Після роботи помічники від обіду відмовились. Господар лише пригостив їх пивом, і всі розійшлися.
Те, що відбувалося далі, можна назвати суцільним кошмаром. Увечері Сергій сам підпалив привезене ним вранці сіно. Витягнув із сейфа рушницю, набрав бензину й почав підпалювати всі будівлі, які знаходилися на подвір’ї: сарай, гараж, літню кухню. У коридор хати через вікно кинув підпаленого ската. На щастя, діти встигли повтікати з будинку, в якому починав набирати обертів вогонь.
Побачивши, що у Михальчуків коїться щось недобре, першим прибіг на допомогу Михайло. Він тільки й встиг запитати: “Друже, що ти робиш?”, а у відповідь пролунав постріл, який виявився смертельним. Тоді люди почали кричати до Сергієвої дружини Лариси, аби та тікала з подвір’я. Жінка вибігла на вулицю, і їй назустріч вийшов ще один товариш чоловіка – Петро. Він заслонив Ларису і хотів заспокоїти Сергія. Але теж наразився на постріл. Сергій почав перезаряджати рушницю, і люди використали цей момент, аби роззброїти та зв’язати чоловіка. Коли у Борщівку прибула “швидка”, Петро був ще живий. Однак врятувати його медики не змогли – чоловік помер вранці наступного дня у хірургічному відділенні районної лікарні.
За інформацією центру пропаганди ГУ МНС України у Рівненській області, того дня вогнем було знищено дерев’яний сарай, гараж та літню кухню, два мотоцикли „Восход-3М”, а також мотоцикл МТ-10, мопед „Альфа”, молотарку, три тонни сіна, сім складометрів дров та майже усі речі домашнього вжитку. Частково вціліла лише хата. Як кажуть селяни, можна було б ще врятувати літню кухню, та люди просто боялися гасити її, бо могли наразитися на кулю.
– Досі не можу зрозуміти причини того, що сталося, – каже малолюбашанський сільський голова (село Борщівка знаходиться на території цієї сільради) Світлана Ковальчук. – Усі три родини, в які прийшло горе, за нинішніми сільськими мірками можна вважати зразковими. Чоловіки були справжніми опорами для своїх сімей.
У зв’язку з трагічними подіями на території сільради оголосили траур. У Малій Любаші перенесли випускний вечір у школі, а у Борщівці відмінили взагалі. Сільські депутати зібрали позачергову сесію, на якій вирішили виділити родинам Кондратюків, Цимбалюків та Михальчуків допомогу – по тисячі гривень. Обі-цяє долучитися й районна влада.
Спочатку Михальчуки побоювалися, що люди у селі зненавидять їх.
– Ми боялися йти на похорон. Я думала, що нас люди камінням закидають, – розповідає теща Сергія Ганна Жданюк.
Насправді ж Михальчукам односельці співчувають так само, як і Кондратюкам та Цимбалюкам. Допомагають, хто чим може. Перуть засмальцьовані речі, часом приносять щось із їжі. Після пожежі вивезли з подвір’я 12 причепів сміття, яке лишилося на згарищі. До роботи дружньо бралися сусіди та учні місцевої школи.
Родичі загиблих говорити про трагедію відмовляються. Дружина Михайла Цимбалюка Валентина, у якої на руках залишилися четверо неповнолітніх дітей, лишень сказала: “Зла ні на кого не тримаю. Лариса і діти не винні у тому, що накоїв Сергій. Він раніше нічим таким не відзначався, досі не віриться, що міг таке зробити”.
Як розповіли у ВЗГ УМВС України у Рівненській області, після арешту Сергій Михальчук написав явку з повинною. Нині проводиться ряд експертиз. Зокрема правоохоронці намагаються встановити, чи був Сергій у стані алкогольного сп’яніння. Також є підозри щодо осудності чоловіка.
– Нічого уже не повернеш. Але у мене й досі язик не повертається сказати, що Сергій поганий, – крізь сльози каже Ганна Жданюк. – Зять був майстер на всі руки. Дуже любив техніку. Завжди стежив за порядком. У гаражі все було акуратно розкладено по поличках, розвішено на гвіздочки. Того дня не жалів нікого і нічого.
Баба Ганна впевнена, що в усьому винна нечиста сила. За кілька днів до трагедії Сергій розповідав одному з колег по роботі, що бачив у своєму гаражі чорний хрест. Люди у селі кажуть, що під час похорону весь прохід на кладовищі був засипаний дрібними білими копійками. А два тижні перед тим у селі помер молодий хлопець. Його могила на другий день після похорону теж була всипана дріб’язком.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
