У Луцьку знову народилася трійня
Молода сім’я враз стала багатодітною
20-річна Віра зі своїми двома синочками і донечкою ще перебувають під опікою медиків у неонатальному центрі Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання. Головна причина – малята попросилися на світ передчасно і мають невелику вагу.
– Жінка народжувала на 34-му тижні вагітності шляхом кесаревого розтину, – розповідає лікуючий лікар трійняток неонатолог Олена Мельничук. – Перший хлопчик народився з вагою 1650 грамів, другий – 1560, дівчинка найдрібніша, всього 1230 грамів мала. Дітки зараз у стабільному стані (відповідно до степеня незрілості) – перебувають в інкубаторах, але порушень у роботі органів дихання та інших органів у немовлят нема. Головне тепер – фактор часу.
Малята уже трошки поважчали. Велика заслуга у цьому їхньої мами. Віра увесь час спілкується зі своїми крихітками, носить на руках, прикладає їх до грудей, аби самостійно смоктали молочко (адже грудне вигодовування для таких діток вкрай важливе). Чоловік, чим може, намагається допомогти своїй дружині, адже розуміє, наскільки їй тепер важко. Бо ж з однією дитиною клопотів додається, а тут – одразу троє.
– Не шокувала вас звістка про трійню? – цікавлюся в усміхненого тата.
– Зовсім ні. Уже перше “узі” показало, що діток у нас буде троє. А під час повторного обстеження нам повідомили, що Віра носить двох хлопчиків і дівчинку. Я був на сьомому небі від щастя! – зізнається 23-річний Анатолій.
Він сам виріс у багатодітній родині в селі Карпилівка Сарненського району, що на Рівненщині. Його мама удостоєна почесного звання мати-героїня, адже виховує... одинадцятеро дітей. Найстаршому її синові Сергію невдовзі виповниться 25, а наймолодшій доні Вікторії – всього 4 рочки. Віра теж з багатодітної сім’ї – каже, їх у батьків “всього” троє.
– У нас в родині двійні народжувалися не раз, – гордиться Анатолій. – Навіть мої рідні сестрички Наталя і Люда – близнятка. І в тітки Євдокії, татової сестри, теж є двійня – дівчатка Аня і Таня. А от трійні в родині нема. Ой (спохоплюється – авт.), не було, тепер вже є!
– А імена малюкам вибрали?
– Так. Нарекли старшого Сашком, меншого Романом, а доню – Естер.
Дітворі прийшов час обідати. Мама обережно по черзі вийняла своїх крихіток з інкубаторів. Поки Анатолій одне бавив, Віра друге прикладала до грудей. Здавалося, батьки розуміють одне одного з півслова, навіть з півпогляду. На їхніх обличчях сяяла велика радість і гордість за свою сім’ю.
Тим часом постає проблема: власного житла ця багатодітна родина не має (молодята мешкають у Віриних батьків у Володимирі-Волинському). Сподіваємося, влада допоможе її вирішити.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
| Comments: |
