Півтора кілометра – в упряжці зі смертю
Такою життєрадісною Іринка (на фото справа) завжди була у колі друзів
У пообідню пору Михайло Котяй із села Берестечко Демидівського району вирішив попрацювати на городі. Для обробітку поля господар взяв у жінчиних батьків коня Сірка, як зазвичай це робив. А допомагати Михайлу зголосилася донька Ірина. Вона спочатку їздила верхи, керуючи конякою, а наостанок, коли батько перечіплював інвентар, стояла неподалік від Сірка. І треба ж так – нога перебувала якраз у плетиві віжок.
Що налякало п’ятнадцятирічного “спокійняка” Сірка, чому він сполохався, зірвався з місця і стрімголов помчав, нині можна лишень здогадуватися. Батько одне тільки почув – крик дівчини. Кінь “рвонув” у бік села, тягнучи за собою дитину. Отямившись від побаченого, Михайло Котяй спробував наздогнати тварину. Але намарне. На жаль, і на зустрічному шляху жодного перехожого не виявилося. Натомість коняка, відчувши волю, погнала, як навіжена. І так – аж до хати Котяїв. Невдовзі на асфальті з’явилася калюжа крові, яка в основному витікала із розтрощеної потилиці дитини.
– На час прибуття швидкої допомоги, – розповідає завідувачка фельдшерсько-акушерського пункту села Берестечко Валентина Костюкевич, – дівчина хоч і перебувала у непритомному стані, але ще подавала ознаки життя. Жевріла надія, що після наданої медичної допомоги їй стане краще і у лікарні її все-таки вдасться врятувати. Але після таких травм людину може врятувати тільки диво. Цього, на жаль, не сталося. Іринка померла.
Дівчинка залишила у горі не тільки батьків, але й п’ятеро свої братів та сестер. Вона серед дітей у сім’ї була другою за ліком. Найстарша, Ніна, закінчила п’ятий клас, а найменшій дитині – два роки.
– Я й досі не можу повірити, що подруга мертва, – зізнається, стираючи сльозу, однокласниця Іванна Томілович. – Вона була дуже доброю, щирою. Гарно вчилася. А ще мала прекрасне довге волосся, яке часто заплітала в косичку або ж дві. Схоже, як у мене.
Загалом кожен, хто знав Іринку і хто поділився про неї спогадом, відзначав її надзвичайну доброту і чуйність. Вона завжди допомагала батькам. Коли траплявся гостинець, неодмінно ділилася ним із братами та сестрами. Була дуже вродливою і мала неабиякий талант до мистецтва, особливо до малювання – це передалося їй від батька.
Словом, світ покинула яскрава земна зірочка. Покинула несподівано і вкрай боляче. Дай, Боже, щоб віднині на небесах немеркнучим було її світло.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
