Арештували майно, бо виявився однофамільцем

Сергій КОВАЛЬ

Сергій КОВАЛЬ

35-річний Сергій Коваль живе у місті Тульчин Вінницької області. На життя заробляє своїми руками – він кухар. Три роки тому сталася біда,  він серйозно захворів запаленням кори головного мозку. Рятуючи його, рідня влізла у такі борги, що коли чоловік нарешті вичухався, виявилося, треба продавати квартиру, аби повернути людям гроші. З тих пір і почалося Сергієве “ходіння по муках”. Оформлюючи продаж житла, з жахом дізнався, що усе його майно вже давно арештоване. А причина – винуватець дорожньо-транспортної аварії виявився його однофамільцем...

Наклала заборону на нерухомість одразу трьох жителів

За ці три роки, що Сергій відбігав по всіх інстанціях, намагаючись відновити справедливість, каже, що може вже працювати юристом.
– Під час процедури купівлі-продажу квартири, – розповідає він, – приватний нотаріус приголомшив новиною: на моє майно накладено арешт! Я в шоці, побіг до нашого тульчинського держнотаріуса Валентини Мовчан. Як так може бути? Вона при мені підняла архівні документи і тицьнула в лице ухвалу суду ще за 2002 рік! Мовляв, у місті Балта Одеської області Сергій Іванович Коваль скоїв ДТП, і в результаті за рішенням тамтешнього суду винен 22310,87 гривень. Постанова чітко наказувала: накласти арешт на рухоме і нерухоме майно Сергія Івановича Коваля, який проживає у Тульчинському районі... У мене ледь серце не стало! Я ж ніколи не був у тій Балті Одеської області! Чому мене не попередили про арешт ще того ж 2002 року? І чому немає більше ніяких даних про “мене”: ні паспортних, ні ідентифікаційного коду? Почав допитуватися у нотаріуса, але мене швидко виставили за двері.
Сергій через знайомих дізнався, що його однофамілець, тільки 1969 року народження, таки здійснив у Балті ДТП і винен гроші. Але через те, що Балтський районний суд на момент винесення вироку не мав точних даних про нього, відіслав свою ухвалу в Тульчин із маленькою припискою “...немає повної адреси”. Державний нотаріус без уточнення даних внесла у реєстр вказане прізвище із адресою проживання – “Тульчинський район”. Тобто сама того не відаючи, вона заарештувала майно одразу трьох Сергіїв Ковалів, які проживають у районі: нашого героя, дідуся, з 1932 року народження, і, звісно, самого винуватця.
До речі, як проконсультували мене у Волинському відділенні Реєстру заборон, раніше і вони приймали до дій такі ухвали. Але завжди уточнювали і вносили усі зміни.
– Я був у того Сергія, через якого сталася уся ця катавасія, – розповідає Сергій. – Він у свою чергу не згідний з тією сумою, яку суд зобов’язав з нього стягнути. Хоча що від нього хотіти – по документах він “у злиднях”. А на мені на той час була квартира. Дід теж мав хату, яку не міг переоформити на дочку... Але борги не чекали, квартиру треба було конче продавати, тож почав розбиратися самостійно. Поїхав на Одещину спростовувати ухвалу. На жаль, головуючого судді не застав, але його заступник пообіцяв усе владнати, внести зміни і переслати документи. У Тульчині просто з боєм пробився до нашого держнотаріуса, і вона нарешті оформила мені купівлю-продаж квартири. Я продав житло, віддав борги і нарешті зітхнув спокійно, впевнений, що усе позаду.

Юрист оцінила свої збитки у 300000 гривень

Але, як виявилося, митарства Сергія тільки починалися. Через кілька років чоловік отримав спадщину – земельну ділянку. Почав там будуватися, а під час оформлення документів мусив звернутися до юристів. І знову шокуюча новина: у новому “Єдиному реєстрі заборон відчудження об’єктів нерухомого майна” на всіх трьох Ковалях  продовжує висіти арешт! Нотаріус забула внести поправки? Чи як пояснити ситуацію?
– І все по кругу, – каже Сергій. – Аби потрапити до державного нотаріуса на прийом, я мусив займати чергу о другій ночі. До речі, був уже не перший, а третій! Але вона мене і слухати не захотіла, відфутболила зі словами “без рішення суду не будемо розбиратися!” Я знайшов толкового юриста, ми поїхали в Балту і нарешті отримали потрібну ухвалу. Там чорним по білому написано: “Скасувати спосіб забезпечення попереднього позову як помилково накладений”, і названо справжнього порушника із усіма його анкетними даними. Приніс цей дорогоцінний документ Валентині Іванівні і почув: “Він мені не потрібний, бо я нічим не можу вам допомогти”. Я ледве стримався! Скільки ще  мені гасати областями за рішеннями суду, платити гроші зі своєї кишені, і все через чиюсь юридичну помилку?
Чи то коса на камінь найшла, чи ще якась причина, але Валентина Мовчан вперто повторювала, що технічно неможливо внести поправки у Реєстр заборон. Навіть в офіційному коментареві Тульчинській районній газеті (є диктофонний запис – авт.) відповіла: “База даних скасування не приймає”. І порадила Сергію Ковалю знову їхати у Балту по два рішення: про зняття заборони особисто з нього і про накладення арешту на справжнього винуватця.
Певно, це було останньою краплею терпіння Сергія, і він подав до суду на державного нотаріуса. До заяви додав 12 підтверджуючих документів та відповідей з багатьох державних установ. У них йшлося, що поправки у реєстр вносяться швидко і на їх виконання аж ніяк не йде три роки! Кілька місяців тому після перевірки державної нотаріальної контори Тульчинського району Валентину Іванівну звільнили з посади. Головне управління юстиції у Вінницькій області визнало, що: “будь-яких заходів щодо з’ясування додаткових відомостей (серії та номеру паспорта), необхідних для ідентифікації власника майна, щодо якого було накладено арешт, завідувачкою державною нотаріальною конторою не було вжито”. І за дві години(!) по тій же ухвалі суду, яку привіз із Балти Сергій Коваль, внесли поправки у реєстр.
Сергій каже, що зняття арешту з його майна було єдиним бажанням за всі ці роки. Бо ж навіть на відшкодування моральних збитків попросив всього 10000 гривень, плануючи отримати з них хоча б три тисячі – якраз стільки він витратив на дорогу. А після внесення поправок уже збирався забрати позовну заяву... але не встиг, бо пані Мовчан подала на нього зустрічну. У ній все заперечує і стверджує, що цей чоловік наніс їй  моральну шкоду, яку вона оцінює у... 300000 гривень: “Коваль неправильно висвітлив обставини своїх звернень в Тульчинську державну нотаріальну контору; із навмисним перекручуванням дійсних фактів Коваль звернувся в Міністерство юстиції України і вів мову про те, що я відмовила у знятті заборони, та обвинувачував мене у тому, що заборона була накладена з моєї вини; Коваль висловив сумнів у моїх професійних якостях; його висловлювання не відповідають дійсності, принижують мою честь, гідність та ділову репутацію”.
Мирослава КОСЬМІНА,
Вінницька область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО 
P.S. Поки готувався цей матеріал, стало відомо, що Валентина Іванівна через свого адвоката написала відмову від зустрічної позовної заяви.

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>