Подарунок від Президента,
Ольга ВУЛЬЧИН з дітьми біля пам’ятника чоловіку
– За 13 років, які ми прожили, не мали ніяких секретів, довіряли один одному, завжди все разом робили, – пригадує моя співрозмовниця. – Дуже важко миритися з втратою. Коли покійному чоловікові ставало дуже погано, то журився: “Як же ти будеш?” Я заспокоювала його, що поставлю дітей на ноги. Валера дітей ніколи й пальцем не торкнув, але вони його дуже поважали. Коли одержував зарплату, завжди іграшки приносив. Звісно, батька їм дуже не вистачає. Після його смерті навіть вчитися гірше стали. А одного разу Віталій каже: “Мені тато снився. Просив, щоб я йому щоденник показав”. І з тих пір справи пішли на краще.
Є невидима сила, яка скеровує на добрі вчинки, зводить нас з небайдужими людьми. Я вдячна Всевишньому, що мої діти ростуть здоровими, вчаться розуміти світ музики, танцю, малювання в Нововолинській школі мистецтв. До слова, Валера теж колись ходив на танці, грав на домрі, а тепер вже діти топчуть цю стежину. Мені подобається ставлення вчителів до моїх дітей.
Віталію вже виповнилося 13 літ. Він – мій перший помічник. І веранду разом утеплювали, і шпалери клеїли, до всього хлопець береться. Хоче стати столяром. Три роки прислуговує в церкві у Дорогиничах. Люді – 15. Вона мріє опанувати спеціальність художника-дизайнера. Менші Марічка та Оленка, як і Люда, навчаються в школі мистецтв у чудового педагога Алли Навроцької. Танцями в цьому закладі займаються Оленка, Сергійко та Іванка. Якщо мають біля телевізора просиджувати, то краще хай корисному вчаться. Всі їхні дні розписані по годинах. Марічка нещодавно одержала перше місце в міському етапі Всеукраїнського фестивалю “Таланти багатодітної родини”.
Різні люди зустрічалися на моєму шляху, але переконалася, що добрих більше. На свято Миколая мали несподіванку. Покликали мене в міськвиконком одержати подарунки. Яким було здивування, що пакети виявилися такими великими. У них: добротні пальта, светри, штани, взуття, а також листівочки та сімейне фото Президента України Віктора Ющенка. “Добре, мамо, що Президент думає і про нас”, – не втомлюється повторювати малолітній син. Втішена тим, що мої діти теж не пройдуть байдуже повз немічну людину, не давши милостині.
І досі редактор «Вісника і Ко» Євген Хотимчук цікавиться, як ми живемо, телефонує. Вдячні за жертовну допомогу людям із щирої власної волі. Алла Пшенична, в якої п’ять своїх дорослих дітей, коли почула про біду в нашій родині, постійно допомагає. Сусіди Шахраюки приходять на поміч. Як своїх, любить моїх дітей Світлана Місько. Вдячні ми голові правління ВАТ НВ АТП-10708 Олександру Коляді та перевізнику Сергію Журі, який курсує за маршрутом “Шахта №1 – Шахта №3”, за безоплатний проїзд дітей до школи. Завдяки цьому можна якусь копійку зекономити. Я тепер шукаю роботу за спеціальністю кухаря-кондитера. Мені найбільше підійшло б працювати по змінах. Але знаєте, як хочуть брати жінок із малими дітьми.
Бальзамом, що кріпить душу Ольги, є молитва. Вона разом із дітьми дякує Богу за прожитий день, згадує людей, які не пройшли байдуже повз їхнє горе, використали свій шанс творити добро на землі.
Марія КОРНИЛЮК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
