Музикант подався за музою і став поштарем
Чимало керівників гордо заявляють: ”Пройшов усі щаблі кар’єрної драбини – починав простим робітником...” Поштова кар’єра начальника Кременецького центру поштового зв’язку №4 Петра Ілинича розпочалась одразу з директорського крісла. Проте результати дванадцятирічної діяльності красномовно свідчать про справи. Красномовніше, ніж слова.
Уродженець Львівщини Петро Ілинич переїхав на сусідню Тернопільщину слідом за коханою. Молодому вчителю музики запала в душу випускниця лісотехнічного технікуму. І довелось міняти рідне львівське село Головське на тернопільський Кременець та перекваліфіковуватися на чиновника. А у 1996 році Петру Гавриловичу запропонували перейти з адміністрації до пошти. Вагався недовго. У структурі “Укрпошти” він до того моменту не працював. Але поштовий досвід уже мав. Під час служби в лавах радянської армії, яку проходив у Таджикистані, старшина Ілинич рік “тягнув лямку” начальника пошти.
Районним вузлом, трансформованим у центр поштового зв’язку, Петро Гаврилович керує уже 12 років. Неодноразово колектив і керівник персонально відзначались на ра-йонному та обласному рівнях. Успіх, за словами начальника, безпосередньо пов’язаний із самовідданою і злагодженою роботою усіх.
Cімейним вогнищем Ілиничів турботливо опікується дружина Леся. Дорослі діти Галина і Олег давно живуть окремо та мають власні сім’ї. А Петро Гаврилович уже має онука Богдана та онучок Катерину і Юлію. Саме онучок “подарували” батькові у рік його п’ятдесятиліття, десять років тому, донька Галина і син Олег.
Микола КОМАРОВСЬКИЙ,
Тернопільська область
| Comments: |
