Сільський голова з двома дипломами
Старовинне село Берестя, якому вже виповнилося 500 років, найбільше у Дубровицькому районі. Воно знаходиться за кілометр від райцентру на жвавій міжнародній трасі. У селі 853 двори, 2700 жителів. На виборах 2006 року мешканці обрали сільським головою Миколу Павловича Дашука. Про себе пан Микола каже: “Пройшов воду, вогонь, а тепер проходжу мідні труби”. У восьмому класі Дашук тонув у бурхливій та небезпечній річці Горині. Це було випробування водою. Два роки служив в Афганістані. Проходив випробування вогнем. “А тепер почалися мідні труби,” – посміхається мій співрозмовник. Микола Павлович очолює районну спілку ветеранів Афганістану. Сільський голова має дві вищі освіти. У 1991 році закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут. Кілька років тому ще отримав освіту інженера-землевпорядника у Львові.
Коли його призвали в радянську армію, він уже був одруженим і мав сина. Свою службу розпочинав у Коростені в реактивній батареї “Град”. Одного дня солдатів вишикували на плацу, і комбат оголосив, що в Афганістані перемогла революція і потрібно допомогти афганському народові. Солдати подивилися один на одного і зробили крок уперед. Так вчинив весь підрозділ. У ніч з 22 на 23 лютого 1980 року входили в Афганістан. Служив в Кандагарі – там було справжнє пекло. Брав участь у 29 бойових операціях.
– У нашому районі дев’ять хлопців загинуло в Афганістані, а 27 померло вже після війни, – розповідає пан Микола. – Зараз наша спілка нараховує 105 афганців, і з кожним роком їх, на превеликий жаль, стає менше. Ідуть з життя побратими від ран та хвороб.
У Миколи троє синів. Коли йшов в армію, то народився перший, а коли повернувся – Жені було два роки і два місяці. Він батька спочатку дідом називав.
Після служби в армії працював водієм, був на комсомольській роботі, у профспілках. Працював у відділі земельних ресурсів.
– Найменшого сина Івана відправив в армію, – розповідає Микола Дашук. Як відомо, діти начальників в армії не служать. І сільський голова міг свого синочка, як тепер кажуть, “відмазати”. Але батько-афганець вирішив інакше. – Нехай для України послужить. Він ще й ображався на мене – бо тільки один з нашого села пішов. Зараз служить у Прилуках. Я просто хотів, щоб він пройшов армію, відчув, що таке дисципліна. Справжнім мужчиною стане і життя побачить.
Сільський голова дбає про те, аби місцева молодь мала можливість нормально відпочивати. У селі відкрили молодіжний центр. Купили нову музику для проведення свят та дискотек. У клубі є тренажер і ком-п’ютерний клас.
– Стараємося зробити дороги і вуличне освітлення – через Берестя проходить міжнародна траса на Білорусь, – каже голова. – Багато наших селян працюють на сезонних роботах у Києві, Москві, Петербурзі. Але люди повертаються і починають будуватися. Беруть земельні ділянки і жителі інших сіл. У нас є перспектива – поряд з райцентром. Плануємо провести газ. Від Дубровиці до Берестя треба прокласти газопровід довжиною майже шість кілометрів. Вартість робіт разом з матеріалами – два мільйони 316 тисяч гривень.
– Серйозною проблемою не тільки для нашого села, але й для всього району залишається незаконний видобуток бурштину, – продовжує Микола Дашук. – Старателі вже до випасів доходять. Державної програми немає, то запровадьте ліцензування, нехай люди працюють і платять податки. Якщо міліція із прокуратурою нічого не можуть зробити, то що може вдіяти сільський голова з землевпорядником, давайте будемо чесними.
Але найболючіша проблема для нас – школа. У найбільшому селі Дубровицького району немає нормального навчального закладу. В старій будівлі шлакові стіни, мучаться наші дітки. В школі 385 учнів. Минулого року в селі народилося 43 дитини, це два майбутніх класи. Три роки тому вклали триста тисяч гривень, зробили одне крило з бетону. Для того, аби збудувати нову школу, треба 20 мільйонів гривень. Ніби цього року в серпні обіцяють перші кошти, щоб розпочати будівництво. Сподіваюся на підтримку наших депутатів.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
| Comments: |
