Ловить птахів без сільця і сальця

Рівненський орнітолог Василь Ільчук використовує приманку, щоб впіймати птаха у… фотооб’єктив. Ось таким чином в колекції фотографа-натураліста з’явилися унікальні фотознімки з пташиного царства. Загалом в об’єктив природолюба вже потрапили представники більше ста видів пернатих. А мрія та ціль Василя – сфотографувати власноруч усі 420 видів, які є в Україні.

– Цікавлюся птахами з дитинства, – зізнається Василь Ільчук, голова Рівненського обласного відділення Українського товариства охорони птахів, – а фотозйомкою серйозно почав займатися чотири роки тому. Тоді активно проводив наукові дослідження, спостерігав за гніздуванням, зимівлею, перельотами птахів і зрозумів, що багато втрачаю, не фіксуючи побаченого. Надалі зроблені фотографії стали не просто цінним документом для наукових дослідів, але й справжньою насолодою для душі. Ось так, день за днем, мандрівка за мандрівкою, і з’явилася ціла колекція фотографій. Її особливістю є те, що тут представлено багато сюжетів, які в природі побачити дуже важко: для цього потрібно мати хороші знання про поведінку тварин. Також це вимагає чималих фізичних зусиль: проходити десятки кілометрів, лазити по деревах, бродити непрохідними болотами тощо.
На світлинах є пейзажі гір та морів, лісів і степів. Однак більшість робіт засвідчують красу Полісся та Волині. Трапляються і фотографії, де зображені рідкісні види, занесені до Червоної книги. Серед них – орлан-білохвіст, якого Василь привіз із поліських лісів до Рівненського зоопарку.  Там він зараз і знаходиться (травмований птах не бачив на одне око і в природі не вижив би). Іноді на фотографіях можна простежити розвиток пташенят у хронологічній послідовності: від моменту вилуплення з яйця до часу, коли ті, вкрившись пір’ям, готові вилетіти з гнізда.

 – Птахи – це дивовижні істоти, – розповідає Василь Ільчук. – Вони, як люди, здатні розрізняти добро та зло, щирий погляд і нещирий. Відповідною є їхня реакція. Мені ж часто доводилося підходити до птахів, як кажуть, на відстань подиху. Вочевидь, вони розуміли, що їх ніхто не образить, а лише сфотографує. Цікаву картину довелося побачити на одному із поліських кладовищ. Там на надмогильному хресті пташина звила гніздо, ніби символізуючи пробудження нового життя. Якоїсь миті навіть здалося, що то не птах, а справжнісінький ангел. Натомість в іншому місці – за селом Сухівці Рівненського району – в об’єктив потрапило жахливе видовище. Там канюк у гнізді залишив останки своєї жертви – лапку голуба. А на ній – міграційне кільце. Фото вийшло доволі виразним, проте погане відчуття довго не давало спокою душі… Було у моїй практиці й таке, що стежив за птахами, а натрапив на справжнісінького хижака – рись. І це на теренах Полісся, для якого ця тварина не характерна. Вочевидь, вона здійснила далекий міграційний шлях. Втім, поводилася неагресивно, а коли побачила людину, то взагалі кинулась навтьоки. Правда, декілька фото мені все-таки вдалося зробити. А загалом, коли підрахував свої фотографічні набутки за останні чотири роки (причому не тільки з Полісся та Волині, а практично з усієї України), то вийшла цікава арифметика – об’єктивом зафіксовано більше ста видів пернатих. Всього ж птахів в Україні є більше чотирьохсот видів. Звідси й бажання вполювати їх усіх в об’єктив. Це надзвичайно важко, але буду старатися. Тим паче, що цього прагне душа. І можливо, справді стану першим українцем, хто на власні очі побачить усіх птахів України.
Сергій НОВАК,
Рівненська область

 

• Нравится
•