Жив півроку з… метрвим батьком
У цій хатині півроку пролежало тіло мертвого чоловіка
Ця подія справді приголомшила жителів села Романівка, що у Теребовлянському районі на Тернопільщині. 62-річний Ярослав Безверхній проживав зі своїм сином Іваном, якому було 34 роки. Правда, жив він з батьком час від часу, бо, певно, більше сидів у тюрмі. Першу судимість (умовно) отримав за дизертирство з армії, другу – за крадіжку коней, а третю – за побиття сільського сторожа.
Дружина і донька Ярослава Безверхнього померли, тож син був єдиною рідною кровинкою. Та Іван про це не задумувався. Вийшовши з тюрми, він ніде не працював, вимагаючи у батька гроші з пенсії. І, як правило, не на харчі, а на горілку. Батько інколи теж складав йому компанію за чаркою. Не раз між ними виникали сварки, які часто переходили у бійки. Та батько на сина ніколи не жалівся і у сільську раду про те, що той його б’є, не заявляв. Інколи у розпачі казав, що піде з дому і більше його ніхто не бачитиме.
І дійсно, у листопаді минулого року односельці заговорили, що десь не видно Ярослава Безверхнього. Коли запитували у сина, де батько, той відповідав, що пішов то в одне село, то в друге. І в селі час від часу з’являлися чутки, що бачили чоловіка у сусідніх селах чи в Теребовлі. Сільський голова звертався до рідної сестри зниклого, щоб подати заяву в міліцію про розшук, але та чомусь боялася. Час ішов. На що жив син – невідомо. Сільський голова каже, що, мабуть, викопував фундамент на розваленій фермі і десь його “заганяв”. І аж у квітні в сільську раду зателефонували з пенсійного фонду про неотримання цим чоловіком пенсії й просили з’ясувати, що трапилося. Тоді голова написав заяву в міліцію. Першого травня працівники затримали сина як підозрюваного, а другого травня, оглянувши хатину, де мешкали Безверхні, у комірчині знайшли труп Іванового батька, який фактично уже розклався. Судова експертиза виявила у покійника тридцять переломів ребер і перелом черепа. Тобто смерть наступила після страшних катувань.
З розповіді сина правоохоронним органам стало відомо, що того осіннього дня він просив у батька гроші, а ще, аби той продав земельний пай. Батько відмовлявся. Між ними почалася бійка, і він вдарив старого. Коли побачив, що той неживий, поклав на лавку. А через три дні переніс тіло мертвого батька у комірку, що поруч з тією кімнаткою, де вони жили, й закидав якимись лахами. Ось так покійник і пролежав півроку в тій комірці до весни.
Чому не зреагували сусіди і чи не чули вони ніякого запаху? Це питання виникає відразу після почутого. Як виявилося, сусіди до Безверхніх ніколи не заходили – вони боялися Івана. Його в селі люди взагалі не хотіли зайвий раз зачіпати. Судячи з того, як він повівся з батьком, можна зробити висновок, що то геть “кончена” людина, бо навіть нікудишній господар здохлого собаку і то десь загребе... Хоча в селі кажуть, що одна сільська жінка нібито “підживала” з Іваном. Вона чула трупний запах в хатині, але той пояснив їй, що це смердять здохлі щурі. Інші кажуть, ніби вона знала, що в хаті засмердівся вбитий батько. Як було насправді, з’ясує слідство.
Тіло покійника до середини травня ще перебувало на експертному дослідженні, його з дня на день мали передати у село сестрі для захоронення. Хатина-халупка Безверхніх зараз опечатана й стоїть пусткою. Лишень з будки скалиться невеличкий песик, забачивши чужих людей у дворі, однак кусати не кидається...
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Тернопільська область
| Comments: |
