Із сільською знахаркою радяться навіть хірурги
Бабуся з помічниками-онуками
До жінки-костоправа приїжджають не лише з Тернопільщини, але й зі Львівщини, Хмельниччини, Києва. Ще жодному пацієнтові 68-річна баба Тося не відмовила у прийомі, хоч би люди йшли і йшли до ночі. Лікувальний сеанс триває недовго, всього кілька хвилин.
Науковими термінами жінка свою пам’ять не обтяжує. Поки був живий батько, вона гортала якусь його медичну книжку, з якої дізналася про скелетну будову людини. Цю брошуру Антоніна затерла до дірок, і тепер не згадає, куди вона пропала. Але батькова і книжна наука не забулися. Нині, лише помацавши хворого, бабуся може сказати, що у нього “не на місці”. Вона переконана, що причиною багатьох порушень хребта є зміщення кісток. Вискочить якась зі “свого” місця, защемить нерв – і маєш проблему. Різні натирання, масажі не допоможуть, аж поки кісточка не займе свого природного положення.
– Дуже часто до мене приходять люди із новонародженими малятами, – каже Антоніна Ґудзь. – Діток під час пологів так тягнуть, що у них стаються вивихи ніжок, ручок. Допомагаю їм. Вдається також “витягнути” ноги, якщо одна коротша за другу. А взагалі, раніше не хворіли на хребет так часто, як зараз. Батько, наприклад, жодного хворого з недугами хребта не прийняв, а зараз таких – страшне, як багато!.. Колись до мене приїхала жіночка із Києва, – згадала баба Тося. – Потрапила вона в аварію, зламала ключицю. Через неправильне лікування одна ключиця у неї вилізла на іншу і приросла до неї. На спині утворився горбик, опухла лопатка. Щось важко було змінити на краще у її випадку, бо медики протримали жінку у гіпсі аж два місяці, там уже все закостеніло всередині. Я їй порадила їхати додому, прикладати до хворого місця розпарену кашу. Спробую після цього відірвати ту ключицю, скласти по-новому…
Чоловікові з Тернополя з такою ж проблемою я ключицю склала легко, бо гіпс він носив недовго. Наступного ранку він приїхав і заявив: “Скидайте гіпс, бо ви мені склали так добре, що я за багато часу нарешті нормально виспався”. А йому мали робити операцію…
Якщо 18-річний внук Юра допомагає бабі Тосі робити лише “чорнову” роботу, то 15-річна онука Таня вже й лікує хворих.
– У мене диски якось повискакували, то вона мені так усе позастукувала, повправляла, що й сліду від болю не лишилося, – з гордістю повідомила Антоніна Ґудзь.
Після закінчення дев’ятого класу Таня хоче вступати у медичний коледж: наукові знання потрібні, аби вміло поєднати, підсилити їх давніми народними способами лікування, вважає дівчина.
Лікування у сільської “докторки” є не лише безболісним, а й дешевим. Ніякої “хімії” Антоніна Ґудзь хворим не каже купувати, радить обходитися тим, що є під руками. При переломах кінцівок використовує, скажімо, гусячий жир – прикладає його до хворого місця, а зверху змащує спиртом. Це один із секретів знахарства її батька – так, каже баба Тося, швидше у рані висихає кров.
Добре вдається жінці також спалювання рожі. Ця підступна болячка виникає від протягів, і сучасна медицина зараджує їй малоефективно.
– Деякі лікарі зі Збаража у таких випадках одразу посилають хворих до мене, щоб спалила рожу, але більшість не відпускають хворого від себе – наживаються на лікуванні, – зазначає знахарка.
За послуги пацієнти віддячують знахарці, хто як може. Не має – то лише подякує. Із односельців, наприклад, грошей не бере взагалі. Сусідка Наталя Шкула розповіла:
– Моєму півторарічному синові лікарі ставили діагноз “гідроцефалія”, бо він був дуже худим, з великою головою і тоненькими ніжками. Баба, коли взялася його лікувати, зразу сказала, що нема ніякої гідроцефалії. Просто раніше Володя зламав ніжку, і щось зрушилося у кістках. Баба Тося робила синові масажі, виправляла хребет і поставила на ноги. Якось ми їздили з Володею на обстеження в обласну лікарню, і невропатолог, який його оглядав, зауважив: “Тут працював ліпший доктор, ніж я…” Сьогодні Володі 18 років, і він, тьху-тьху, здоровий, як бичок.
Наталя Шкула додала, що до її сусідки-знахарки нерідко, шукаючи допомоги або консультації, приїжджають дипломовані хірурги. І завше дивуються, як проста жінка може вилікувати хворого без рентгенівського обстеження та дорогих ліків.
– Хай усі доктори сховаються, – під кінець розмови трохи похвалилася баба Тося. – Через мене вже стільки людей перейшло, і жоден чоловік не скаржився на те, що зробила щось не так…
Євгенія Ліщук,
Тернопільська область
| Comments: |
