Зцілилась від раку щирою молитвою
„Валю, ти що, вагітна?” – запитували знайомі у 46-річної Валентини Сидорук. У жінки почав рости живіт. Вже потім у лікарні з неї викачали два з половиною відра(!) рідини. Знайомий лікар, обстеживши її, не знав, як їй повідомити страшну новину – у неї рак, причому задавнений.
– Все відділення знало, що в мене, тільки мені нічого не казали, – розповідає Валентина Филимонівна. – Того вечора я розговорилася з дівчиною, яка вже чотири роки заміжня, а завагітніти не могла. Я кажу: „Давай помолимося”. Ми так молилися! Я не знаю, хто моїми устами говорив. Але на ранок сниться мені сон, ніби лізу я на страшну чорну гору, обриваюся, падаю... Збилася в кров, але таки видерлася. А там – плато, озерце і чоловік в білому стоїть з книжкою в руках. І каже: „Я так довго тебе чекав”... Далі я побігла стежиною, темною, страшною... Вибігаю на чисту територію, а там – молитовний дім. Думаю: чого я до штунд піду? Але обійти його не можна – кругом все забудоване. Вихід лише через цей дім. Зайшла туди і бачу чоловіка, який стояв з книжкою. Коли прокинулася, почала плакати і сказала: „Дівчата, я буду здорова”. Я тут же пішла до лікаря: „Що зі мною?” Він опустив очі: „Ми хочемо перевести вас в реанімацію – у вас астма”. Тут я все зрозуміла. Мене переводять в онкологію. І я, хоч до цього ходила в костел, попросила, щоб до мене привели пастора.
...Молитися за Валентину прийшло багато зовсім незнайомих їй людей – віруючих з Євангельської церкви християн-баптистів.
А її чоловікові лікар сказав:
– Готуйтеся. Залишилося півроку, максимум – рік. Метастази вже пішли по всьому організму.
І той почав готуватися – нагнав горілки на смерть, приплакуючи: „Моя Валька помре”. І знайшов собі Галю – одразу після того, як жінці зробили операцію. Валентина плакала, всі думали, що через хворобу, насправді ж від образи на чоловіка, який зрадив її у важку хвилину. І рвалася жінка до церкви, де за її зцілення молилася вся община.
Як же здивувалися лікарі, коли під час другої операції вирізали майже 9-кілограмову пухлину, а от ракових клітин не було...
– Господь мене так зцілив, що навіть не стало астми, що мучила мене впродовж восьми років, – каже Валентина.
Коли прийшла з лікарні, чоловік зустрів її словами: „Ти все збираєшся вмирати і ніяк не помреш”. А ще якось почувши, як вона спілкується з Богом, побив її ногами: „Я твій Бог, я тобі гроші на операції даю”. Раз так напився, що на ранок не прокинувся.
З тих пір минуло вже дев’ять років. Жінка періодично обстежується, і щоразу чує від лікарів одну і ту ж фразу: „У вас все добре”.
Лариса ШАНДОВСЬКА,
Хмельницька область
| Comments: |
