Заради «кайфу» втратити життя і здоров’я?
Пишу цей лист до вас і не знаю, як відреагує на нього моє покоління. Просто боляче дивитися на понівечені життя молодих людей. Минулої неділі ми з подругами прогулювалися вулицями нашого міста. Надворі вже темніло. У центрі збиралася молодь. Майже всі були напідпитку. У дев’яти з десяти з них були в руках спиртні напої, а у кожного третього – сигарети, враховуючи й прекрасну половину людства.
Віднедавна світом володіє естетика модернізму. Але чому це нове, сучасне затьмарює розум та призводить до фатальних вчинків юнаків та юнок. Щоразу, коли стикаєшся з чимось жахливим, питаєш себе: “Чому так відбувається? Навіщо молоді пиятика, сигарети і, що ще страшніше, – наркотики? Чому сильні та розумні хлопці втрачають здоров’я та життя заради короткочасного “кайфу”? Чому гарні та веселі дівчата продають себе заради декількох кубиків отрути? На всі ці “чому” вони дають різні відповіді: “Наркотики допомагають уникнути проблем, з ними легше жити”, “У моїй компанії всі так роблять”, “Я хочу виглядати крутим”, “У житті треба спробувати все, у тому числі й наркотики”, “Мене вже всі дістали: і в школі, і вдома”. Є ще одна причина, яка штовхає хлопців та дівчат до цієї пекельної розваги: порожнеча в душі. Про це ніхто не говорить, але кожна молода людина так чи інакше відчуває величезну безодню у своїй душі, яку хочеться чимось заповнити. На мій погляд, причиною спустошення юних душ є незреалізованість у суспільстві. Чого гріха таїти, часом талановиті й обдаровані діти не можуть вступити до омріяних вузів через бідність батьків. На роботу без протекції чи хабара влаштуватись також дуже проблемно навіть після закінчення вузу чи коледжу.
Але часто наркоманами стають і через вседозволеність та величезну любов батьків, які вже з раннього віку розбещують дітей дорогими речами та великими сумами кишенькових грошей.
15-річна Христина з Феодосії, з якою я познайомилася на відпочинку, розповіла:
– Всі починали однаково. Після уроків курили “план”, слухали музику, було добре і весело. Разом з усіма я втікала зі школи, втягувала конопляний дим та мріяла постійно бути одурманеною, щоб нічого не бачити та не думати про жахливе “болото”, яке було у школі і вдома… І тоді на дискотеці я вперше проковтнула біле “колесо”. Тепер я відчувала себе рівноправною з іншими членами нашої компанії… Героїн мене лякав. Коли починали говорити про нього, то я згадувала, що мені лише тринадцять років… Через місяць я його все ж спробувала: спочатку нюхала, потім почала заганяти у вени. У травні мені виповнилося чотирнадцять. Мама розцілувала мене та подарувала 500 гривень, і 400 з них я витратила на героїн. Це була “ЗОЛОТА ПОРА”. Через кілька тижнів, прокинувшись вночі, я відчула, що потрапила в залежність від наркотиків. Мене то трясло від холоду, то раптом ставало гаряче, і я обливалась потом. Я стала боятися. Боятися смерті. Батьки почали мені допомагати… Але все йшло на спад. Це було саме дно…
Зараз Христина продовжує лікування у реабілітаційному центрі, і саме тут минають найкращі роки її життя – ЮНІСТЬ. Невже і ви мрієте про таке майбутнє?!
Аліна БОНДАР,
учениця 11А класу школи №11, м. Ковель
| Comments: |
