«Мені наснився страшний сон…»

Добрий день, шановна редакціє! Не те щоб я фанатично вірила всьому, що друкується на сторінці “Неймовірно”, але деякі речі мене дійсно дивують. А взяти ручку змусив мій власний сон. Наснився він вже давно, кілька років тому, але забути його я не можу й досі. Тому вирішила розповісти, можливо, хтось його мені розтлумачить.
Сниться, що мене ведуть на страту. Багато людей, величезна площа, і я точно знаю, що знаходжуся не в Україні. Раптом мене штовхнули на коліна і миттєво... відрубали голову. Я спочатку того навіть не зрозуміла. Шалено закрутився світ, і коли просто перед очима у мене з’явилися заляпані грязюкою чоловічі чоботи, я зрозуміла, що прийшов кінець і це котилася по землі моя голова.
Отямилася у вузькому, але без кінця і краю коридорі. По ньому ходили, сиділи на лавочках, стиха перемовлялися якісь люди. Я спочатку зацікавилася і почала роздивлятися їх, але потім мене охопив дикий страх: я ж без голови! Як же тоді можу стояти, та ще й думати? Побачивши дзеркало, дуже довго дивилася на рубець і запечену кров на власній шиї. Я не відчувала болю! Згадала свою сім’ю, і так мені до неї захотілося повернутися...
– Ні, дитятко, не можна вже, – раптом, ніби почувши мої думки, сказала мені бабця, яка сиділа поряд на лавочці. Була у квітчастій хустці і обома руками спиралася на саморобний ціпок. 
– Чому? Де я? – сипала я запитаннями, а бабця лише усміхалася.
– Тут всі чекають вирішення своєї долі.
– А довго чекати? Я дуже хочу подивитися, що там без мене роблять мої тато і мама, бабуся, сестра?
– Не знаю, дитинко. Я тут вже два роки сиджу...
Пам’ятаю, як мені запекло у грудях від новини про те, що я вже ніколи не повернуся додому. Що побачити рідню зможу лише один раз, але вони про це ніколи не дізнаються. Що я таки насправді вмерла...
...Прокинулася я вночі зі сльозами на очах. Одразу схопилася за горло. І хоча зрозуміла, що це був просто сон, заснути тієї ночі так і не змогла. Я багатьом розповідала цей сон, але різні люди по-різному його тлумачать. Віруючі кажуть, що це мені попередження, а не дуже віруючі підсумовують: “Дурне спить – дурне сниться”. Може, так, а може, й ні?
Наталія Олександрівна,
Волинська область

• Нравится
•