П’ятнадцять дітей і два весілля в один день
П’ятнадцять дітей мочулківської родини
Звичайний телефон в оселі Котів з’явився лише декілька років тому, коли тут очікували чергового поповнення – чотирнадцятої дитини. Позаторік у червні подзвонили і повідомили, що мама в Луцьку благополучно народила п’ятнадцяту. Цього Різдва голова Турійської райдержадміністрації Василь Мазурик привіз багатодітній сім’ї подарунки – сучасну пральну машину і кухонний комбайн. Власне, представники влади ніколи не обминали оселі Котів, допомагали. А що раніше такі родини отримували досить таки мізерну матеріальну допомогу від держави (трохи більше 500 гривень щомісячно так званих “дитячих”), то вже була вина влади верховної.
– Нещодавно в Турійську я побувала на прийомі у голови облдержадміністрації Миколи Романюка, – розповідає Валентина Олексіївна. – І він повідомив, що віднині, окрім держави, багатодітними волинськими сім’ями, які виховують десять і більше дітей, опікуватимуться ще й благодійники – найбагатші люди України. Про це домовився з ними наш Президент. Житлом, скажімо, ми особисто забезпечені, а от обіцяному транспорту зраділи б, адже користуємося “Жигулями” десь 1973 року випуску (брат чоловіка передав). Сподіваємося, що вже скоро матимемо в хаті і природний газ.
Власне, оселя неординарної сім’ї з віддалених Мочулок (село розташоване на межі Турійського і Локачинського районів) і так вражає чистотою, порядком та затишком. За цим ретельно стежать усі, як мовиться, від великого до малого. Приклад, звісно, показує господар – майстер на всі руки. Володимир Кузьмович взагалі людина статечна, серйозна і відповідальна. Такий він вдома, такий і на роботі, а працює бригадиром в СВК “Воля”. Сім’я має чималий шмат землі, багато усілякої домашньої живності. Добре, що коня замінив трактор Т-40. Словом, хліб мають свій (в магазині не накупилися б), і до хліба також не бракує. Бо до роботи звикли усі.
У вересні минулого року в один день родина справила два весілля – Сашко став на рушничок щастя зі своєю обраницею Діаною, а Лія – із судженим їй Павлом. І невістка, і зять з Нововолинська, де й мешкають зараз молоді сім’ї.
А взагалі-то не так уже й легко назвати імена всіх дітей, не “спіткнувшись”, навіть мамі. За віком вони вишикувалися так (від 1984 до 2006 року): Олена, Олександр, Віктор, Рувим, Лія, Анатолій, Оксана, Валентин, Діана, Назар, Аліна, Ілля, Давид, Ангеліна, Веніамін. Усі доглянуті, життєрадісні, дружні. І кожен чітко знає коло своїх обов’язків: до самостійності хлопчиків і дівчаток привчають змалечку. Коли навесні вони гуртом “десантуються” на город, робота просто кипить! А як же інакше, якщо відра картоплі на вечерю таки замало…
У селі ні для кого не секрет, що брати Володимира Кота – Віктор і Петро – живуть в Америці, тож допомагають. Там інші життєві стандарти. Але мочулківська багатодітна сім’я за океан не збирається. І батькам, і дітям під Божим благословенням добре і на рідній землі.
Василь Трофимук,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
