Сестричка називає брата татом
Сім’я БЕЛЯКІВ – у центрі Таня
– Наша Таня народилася у Москві 16 грудня 1999 року, – розповідає Валентина Беляк. – Її батько – москвич.
Відразу виникає логічне запитання: а хто ж мама?
І Віталій пояснює: її мама – це його мама. Таня – від другого маминого шлюбу.
Намагаючись розібратися у химерних хитросплетіннях долі цієї родини, дуже уважно слухаю. Хто кому родич і чому так сталося, що рідний брат замінив дитині тата, а братова дружина – маму?
На початку нашої розмови Віталій попередив, що не хоче, щоб газета хоча б одним поганим словом згадала його маму, він її дуже любить.
– Мама – це для мене святе, тож давайте не будемо її чіпати. Нас у мами троє. Я – найстарший, середній брат Юра живе у Нововолинську з батьком. Мама з татом розлучилася вже давно. Поїхала в Москву, працювала там і вийшла заміж за москвича.
Вона серйозно захворіла, але народила Таню. Ми про це дізналися майже через рік, коли приїхали до неї у Москву. Вона зустріла нас біля метро і сказала: «В мене є дівчинка, їй уже 10 місяців».
– Ми зайшли в квартиру, маленька Таня стояла в ліжечку і дуже уважно своїми чорними оченятами дивилася на нас, – згадує дружина Віталія Валентина.
Віталій Беляк знайшов роботу у російській столиці, а жили вони з мамою та вітчимом. Квартира у вітчима була велика, місця всім вистачало, він дуже добре ставився до молодої сім’ї. Валя народила у Москві старшу донечку Настю. У жовтні 2001-го вітчим помер. Виникли проблеми з житлом, і Валя з маленькою дитинкою повернулася на Волинь, а Віталій залишився у Москві. Але через кілька місяців він також приїхав. Тільки не сам, а з маленькою сестричкою.
– Я мусив забрати Таню, бо мама дуже хворіла, – розповідає чоловік. – Тоді я зрозумів, що дати раду дитині після смерті вітчима вона не зможе. Мама дала мені офіційний дозвіл та доручення, щоб можна було привезти дитину в Україну.
Весь той тягар взяла на себе дружина Віталія Валентина, в якої на руках була ще й маленька Настя. Жінка розказала подробиці:
– Коли Віталик подзвонив і сказав, що привезе Таню, я йшла на вокзал, щоб влаштувати скандал. Ми не маємо де жити, а він привіз ще одну дитину. Але коли її побачила, – Валя витирає сльози, – то вже не промовила ні слова. В мене серце защеміло. Моя мама була кругла сирота. Вона у дитинстві розказувала, як їй було важко, і я згадала її слова: «Ніколи не ображай сироти». А Віталій так винувато каже: «Валю, вибач, інакше вчинити я не міг». Уже давно вибачила. Цікаво, що він приїхав якраз в той день, коли Тані виповнилося два роки. Отак на свій день народження вона потрапила в нашу сім’ю і стала нашою дитиною. Таня ходила хвостиком за мною і відразу стала називати мене мамою, а Віталика – татом.
Дівчинка спочатку дуже хворіла, важко проходила акліматизація, було порушено травлення. Перший тиждень вона взагалі нічого не їла. – Ми не знали, що робити. Вона не могла навіть молока пити, – згадує жінка. – Ми його розводили у пропорції один до десяти, щоб дитина хоча б щось попила. Ми жили тоді в Рудці-Козинській. У нас у селі була дуже добра медсестра Наташа Архипчук, вона вже померла. Ваша газета писала про неї. То ця медичка нам дуже допомогла. Ми перепробували різні харчі, аж поки Тані не стало легше.
Поки ми розмовляли, додому прийшли Настя і Таня. Дівчатка ходять на гурток, де вчать виготовляти м’які іграшки, у Будинок дитячої творчості. Найменшій донечці Беляків Ані три роки. Мамі Валі доглядати за сестричкою допомагають Таня і Настя.
Ще про один сюрприз від найстаршої донечки розповіла Валентина Беляк. Таня пошила красиве сердечко і зі словами: «Мамо, вітаю тебе з днем Валентина», подарувала їй. То Настя, коли це побачила, – зніяковіла, що вона не зробила мамі подарунок.
Про свою свекруху невістка нічого не сказала:
– Ми називаємо себе християнами, тому не можемо нікого засуджувати. Ми вважаємо дивом Господнім, що взяли Таню. За це Господь зцілив нашу Настю, яка від народження дуже хворіла.
Ця дружна сім’я пережила чимало труднощів, бували часи, коли не було чим дітей годувати. Але вони ніколи не нарікали, бо «нас благословляє Бог і він добре знає наші потреби», як каже Валентина.
Таня не захотіла з нами розмовляти, тільки сказала, що мріє про ролики. Дівчинка добре знає, що в Росії у неї є ще одна мама. Але вона далеко і зателефонувала тільки один раз. А мама Валя, яка її любить, завжди поряд.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
