«Просто ми пішли на другу планету»
У цьому домі згоріла Наташина сім’я
Суд відібрав у жінки двох з чотирьох дітей
Федір Корнієнко був на 20 років старшим за Наталку. Взяв її з дитиною, привів у власний дім. Добротна цегляна хата після “трущоб”, в яких доводилося раніше жити молодій жінці, мабуть, видавалася раєм. Та любов чоловіка вона не цінувала – у містечку добре знали про легковажну поведінку Наташі. Навіть вже маючи спільних із Федором дітей, вона продовжувала шукати втіхи на стороні. Через це чоловік не раз підіймав на жінку руку. Тікала від нього до сусідів, зверталася по допомогу до міліції, збирала речі й поверталася назад у село до батьків. Але минав час, Федір приїжджав, перепрошував, і стосунки налагоджувалися.
Через кілька років такого “благополучного” сімейного життя Федір звернувся до суду з проханням забрати у матері двох менших синів. Суд постановив: відібрати дітей у Наталії без позбавлення батьківських прав. Найменшу спільну дитину – маленьку Владу – чоловік не визнавав своєю.
Востаннє вони посварилися перед трагедією. Знову в хаті зчинився скандал – Наташа зібрала речі, взяла зі собою найстаршого сина Вадима та доню й поїхала. І знову Федір подався слідом перепрошувати...
– Він просив, щоб я повернулася до нього, інакше зробить щось з дітьми – отруїть чи спалить, – пригадує Наташа події останнього дня, коли бачила синів живих. – Але я не вірила, бо знала, що Федір дуже їх любить. Він цілий вечір грався з малими, переночував, а вранці ще раз попросив, щоб я повернулася до нього. Не захотіла. Чоловік запропонував залишитися друзями, забрав із собою Володю та Ваню – і більше я їх не бачила. Через п’ять днів мені подзвонила кума і сказала, що вони згоріли. Навіть тоді я не повірила, але поїхала в Тульчин. В хаті вже була міліція.
Газ «сифонив» з конфорок кілька діб!
У міліцію звернулися сусіди Корнієнка. Вони повідомили, що вже чотири дні діти не граються на вулиці, може, що трапилося. Тим більше, вікна в хаті привідчинені.
– Дім був замкнений зсередини. Слідчий заліз через вікно, яке було відчинене в одній з кімнат. Повернувся звідти у такому стані, що відразу не міг говорити, – розповідає перший заступник начальника Тульчинського райвідділу УМВС у Вінницькій області Іван Костюк. – На підлозі у спальні він виявив три обгорілі трупи, що вже почали розкладатися – тіла господаря помешкання та двох маленьких дітей.
Туди одразу виїхала слідчо-оперативна група. Навіть у бувалих міліціонерів від побаченого наверталися на очі сльози: дітки лежали, мов сірнички, з обвугленими голівками. Понятим мусили змочувати одяг нашатирним спиртом, бо більше хвилини у тій кімнаті ніхто не витримував.
Правоохоронці приблизно розповідають, як розгорталися події тієї трагічної ночі. Чоловік приготувався до самогубства заздалегідь. Очевидно, мав намір спалити дім, адже в кухні були відкриті усі крани газової плити – газ “сифонив” чотири доби. В передостанній кімнаті була спе-ціально заготовлена купа дров.
– Але пожежі як такої не було, – розповідає далі Іван Іванович. – Річ у тім, що в кімнаті, де все це сталося, він щільно замкнув вікна та двері, не було доступу повітря. Утворився ніби вакуум. Він облив себе спиртовою сумішшю (можливо, горілкою, що стояла в пляшці біля телевізора) і підпалив. Від нього зайнялася підлога, ліжко. Та без кисню під дією високої температури все тліло. На кухні залишилося багато “бичків”. Видно, дуже нервував, перш ніж скоїти таке.
Чадний газ швидко наповнив кімнату. Хлопчики з останніх сил намагалися врятуватися від біди. Володя так і не доповз до вікна, щоб вибратися надвір, Іванка знайшли за крок до дверей... Старшому було всього сім рочків, меншому – тільки чотири.
Виніс з дому ікони, Євангеліє, фотографії і гроші
На веранді стояла табуретка – Федір заздалегідь виніс під накриття найцінніші для себе речі: Євангеліє, дві ікони, які купував разом з Наталею, дитячі документи, фотоальбом зі знімками. Залишив там і передсмертну записку – писав на картонній коробці з-під цукерок, конверті та якомусь клаптику паперу. Від хвилювання букви лізли то вгору, то вниз, робив багато закреслень, ставив три крапки: “Наташа, я тебе любив від душі. Ти говорила, що я дурак, але то ти хвора. Ми з тобою попрощались. У мене сили волі хватає... Прости нас. Спасибі за все. Ми тобі дуже вдячні. Нагружати не будем... Просто ми уйшли на другу планету. Нам краще буде там. А ти собі цього не простиш. Бог тобі суддя.” Очевидно, непорозуміння виникали в сім’ї і через гроші, бо в останньому реченні йшлося: “На. Це все, що є, наїшся”. Та як би не складалися стосунки між чоловіком та жінкою, ніщо не варте життя маленьких янголят.
Сьогодні дім стоїть пусткою. Родичі Федора виламали двері, повиносили з хати меблі, розтрощили батареї. Мабуть, не могли простити, що усе добро, яке роками наживав чоловік, зостанеться непутящій дружині. Ще донедавна гарний дім перетворився у руїну. А зітлілий матрац і тепер нагадує про події тієї страшної ночі.
Наталія КРАВЧУК,
Вінницька область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
