Дитячі майданчики – під житловий будинок СБУ
Наприкінці минулого року, 11 грудня, Луцька міська рада прийняла рішення “Про надання в постійне користування Управлінню Служби безпеки України у Волинській області земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку у 55-му мікрорайоні”. І вже у лютому в одному із дворів цього мікрорайону почали рити землю. Лише тоді мешканці навколишніх будинків довідалися, що на місці їхніх дитячих майданчиків будуть зводити дев’ятиповерховий будинок!
Не всі лучани мають однакові права
Ось тоді лучани, інтересами й правами яких влада просто знехтувала, почали висловлювати свій протест, рішуче заявивши, що не дозволять втілити у життя цей “антигромадський проект”. Чому саме сюди “втискають” дев’ятиповерхівку, вирішили з’ясувати, готуючи цю публікацію. Хоча відразу зауважу, що влада категорично заперечує будь-які порушення зі свого боку, доводячи, що “всі необхідні нормативні процедури і вимоги при плануванні та будівництві 55-мікрорайону погоджені і дотримані”.
Найчастіше можна було почути від людей, що саме Служба безпеки вибрала цю земельну ділянку, а міська рада з певних причин мусить такому побажанню підкоритися. Та начальник СБУ у Волинській області Мирослав Василина повідомив, що вони не мають абсолютно ніякого відношення до її вибору.
– 150 наших працівників не мають квартир, – пояснив Мирослав Михайлович. – Нарешті ця влада зреагувала на наше прохання виділити нам землю під будівництво, за що дуже вдячні. Ділянка нас абсолютно влаштовує, та ми не наполягали тільки на цьому місці.
Ще начальник СБУ у розмові по телефону зауважив, що йому не подобається та ситуація, яка склалася з виділенням цієї ділянки. Він не може зрозуміти, чому навколо цього будівництва здійняли такий галас і люди мало не з транспарантами кричать про порушення їхніх прав. Те ж саме намагаються пояснити в міськраді, департаменті містобудування й Волинській філії науково-дослідного інституту “Діпромісто”, наголошуючи, що даний будинок вже давно запроектований, просто раніше на нього не було замовника, а от тепер з’явився.
Не знаю, чи хтось повірить, що на цю ділянку не можна було знайти замовника, а от те, що у плані забудови 55-го кварталу у 1995 році цього будинку нема – правда. Тут були запроектовані дитячі майданчики. Й будівництво довгий час велося згідно з тим планом. Деякі корективи забудови внесли після того, як у 55-му мікрорайоні з’явився гіпермаркет “Там-Там”. Жильці, які вселилися у будинки на вулиці Липинського і Сухомлинського, вже три роки користуються розміщеними у їхньому дворі дитячими майданчиками. Адже згідно з будівельними нормами кожна людина, яка проживає у дев’ятиповерхівці, має право на 12 кв. м навколишньої території, а якщо у п’ятиповерхівці – на 16-18. Усі навколишні “потерпілі” будинки – п’ятиповерхові, у яких разом 180 квартир. Житло, зрозуміло, придбане не за малі гроші! Отож люди мають право на достойне проживання. Хоча, як здивувалися жильці будинку №5, що на вулиці Липинського, коли аж тепер довідалися, що не мають права на прибудинкову територію – такими були умови будівництва їхнього будинку. Але раніше їм про це ніхто нічого не казав.
Хотілося б почути як від влади, так і від депутатів відповідь на запитання: чому в лучан неоднакові права? Для прикладу, жильці будинку на вулиці Карпенка-Карого, 9 (він теж поруч) не лише приватизували свою прибудинкову територію, а й обгородили її; працівники СБУ отримали аж 42 сотки (у документах вказується, що під 90-квартирний будинок буде використано лише 0,0068 га!) “в постійне користування”; а іншим – лише “квадратні метри” житла з виходом на асфальт.
Двори – не для дітей
Будівельники усіма методами намагаються “забити” собі землю у “дорогих” районах, і, як бачимо, влада в таких випадках не на боці громади, а бізнесу. При цьому ще й пальцем сварить на тих, хто протестує: мовляв, самі тут живете, а іншим не дозволяєте. У цій ситуації в міськраді намагаються якнайшвидше підготувати усі необхідні документи передачі землі у власність СБУ, мабуть, сподіваючись на те, що “народ пошумить, пошумить, та й на тому усе скінчиться”.
Міський голова, аби укласти “мирову”, пояснює, що питання виділення ділянки – рішення сесії. Хоча таким воно приймалося без вказування точної адреси, але це не звільняє депутатів від їхніх обов’язків знати, за що голосують. Чимало з них, особливо Богдан Шиба, балотуючись на міського голову, тільки й говорили про дерибан, який чинили їхні попередники. Зараз він разом з керівництвом СБУ (чи не найповажнішою правоохоронною структурою) мали б прислухатися до думки громади, а не вдаватися до примітивної відписки, яка розміщена на міському сайті. “Щодо дитячих майданчиків, то тимчасово на період будівництва вони будуть перенесені в інше зручне місце”. (Ніби пан Шиба не бачив проекту, на якому чітко видно межі виділеної землі – туди й потрапили ці майданчики). А вже через декілька фраз: “У результаті дитячі майданчики у дворі залишаються, однак будуть зміщені на кілька десятків метрів”.
Ця дев’ятиповерхівка у дворі п’ятиповерхових будинків – як більмо на оці. Чесно кажучи, уявити, як тут прилаштувати підйомний кран і загалом вести будівництво, неможливо. Нічого не скажеш – “розумний проект”. Але пан Шиба стверджує, що “наразі цей район ще не є густонаселеним”. От коли вже на головах один в одного сидітимуть, тоді людей залишать у спокої… А як зрозуміти сказане міським головою на одній з нарад, що він “особисто звертатиметься до глави держави з приводу перевірки законності надання земельних ділянок, бо зараз вони перебувають під якимсь дивним патронатом”?
Розмовляючи з поважними в місті архітекторами, вони хоч і казали, що норми будівництва не порушені, однак це звучало зовсім не переконливо. Головний художник міста Ярослав Матвіїв, який вже тридцять років працює у відділі архітектури, не приховував своєї думки: “Не можна проектувати дитячий майданчик, а потім на ньому робити дорогу”. Андрош Бідзіля, директор “Діпроміста”, яке спроектувало цей будинок, висловив думку, що дітей не у дворах треба виховувати. Звичайно, але де дітлахам подітися, особливо влітку (тут проживає сотня дітей лише дошкільного віку)? А влада щось може запропонувати для виховання? Спортивні школи, впорядковані дитячі майданчики й цікаві каруселі у парках, доступні дискотеки для старшокласників та молоді? Щоб віддати дитину у дитсадок, батьки однорічних дітей вже стають у чергу! До речі, у цьому мікрорайоні донині не збудовані запроектовані школа й два садочки.
Розмова з Андрошем Яношевичем, архітектором із 37-річним стажем, склалася так, що довелося поцікавитися у нього як противника дворів (більшість яких проектувало “Діпромісто”!), чи колишні проектанти, перепрошую, не були тупуватими, плануючи біля будинків шикарні прибудинкові території? Але почула: “Зараз ті самі проектанти, що й у 1995 році. Та там все за нормами йшло…” Коментарі, здається, зайві. За словами пана Бідзілі, він ще перед виборами переконував Шибу, що земля дорога, і доведеться будувати у дворах, проте той заперечував: “Не хочу, щоб тут стояли натовпи мітингуючих”. Та, як бачимо, за два роки головування він свою думку змінив.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Луцьк
| Comments: |
