«Ремонтує» хребет, лікує туберкульоз і виводить лямблії!
Людмила ЧИЖ
Секрети цілительства передала бабця
– Графівна, Графівна, біда, ноги вже геть не слухаються, – гукає з порога чоловік років п’ятдесяти п’яти-шістдесяти.
Він заледве дошкандибав до будинку Людмили Євграфівни, опираючись на якусь палицю. Благав про допомогу.
– Не витримаєш ти болю, пізно прийшов. Я ж тобі казала кілька років тому, як одна нога почала підводити, – приходь, допоможу. Запустив хворобу... Але якщо терпітимеш, спробую. Та не сьогодні, бо свято. Буде дуже-дуже боляче.
– Буду терпіти, тільки ж поможіть... – зі сльозами на очах прощається з лікаркою.
– Від своїх пацієнтів я вимагаю дуже багато праці, – вже мені каже Людмила Євграфівна, проводжаючи поглядом чоловіка. – Бо я ж їм тільки помічник, а цілителем, лікарем своїм має стати сам хворий.
Пані Людмила, мабуть, успадкувала дар цілительства з маминим молоком. У родині, яка жила у селі Стецьківка Сумської області, добре зналися на народній медицині. Людина бабця Химка була знаною повитухою та костоправом. Ось і відкрила онуці свої секрети. Дівчина ловила усе, як кажуть, на льоту, бо лікарська справа дуже їй подобалася. Тож після закінчення школи, не задумуючись, вирішила здобути вищу медичну освіту. Але тоді не судилося...
– Я вступала у Харківський медінститут, – пригадує Людмила Євграфівна. – Був 1957 рік. Ми складали сім екзаменів. Три з них здала на “четвірки”, три – на “п’ятірки”, а от останній, німецьку, на “двійку”. Прикро було. Але в інституті мені видали документ з моїми вступними оцінками, і я могла без іспитів йти на спе-ціальність, де не вимагали іноземної. На той час це був лише історичний факультет – не моє. Вирішила, що краще вступати у сільськогосподарську школу в Конотопі. Так стала дипломованим пасічником.
Людмилу Євграфівну агітували продовжувати навчання і здобути фахову вищу освіту, але вона не захотіла. Через дорогу від сільськогосподарської школи її вже чекало... Конотопське медичне училище. Дівчина таки зважилася – і невдовзі вже навчалася на “акушера”.
Жовтуху лікує за тиждень
– В училищі у нас кожен урок був, наче сесія, – розповідає про студентські роки цілителька. – Викладачі запитували не тільки новий матеріал, а й те, що вивчали 6-7 уроків тому. Відповідати мали на латині. Усі предмети ми знали, як кажуть, спросоння. Звісно, хто хотів вчитися. А хто не витримав – пішов. Так після першої екзаменаційної сесії нас з тридцяти учнів залишилося всього двадцять.
Коли дівчина проходила практику у Сумському пологовому будинку, сумлінну ученицю помітило керівництво медзакладу. Люду відразу запросили сюди на роботу. Хто зна, як би стрімко злетіла її кар’єра, якби не кохання з Волині, що постукало у серце.
– Василь приїхав з братом у Суми до його дружини – моєї двоюрідної сестри. Так і познайомилися, а потім і одружилися, – від приємного спогаду на обличчі жінки промайнула усмішка.
Любов до волинського хлопчини привела Людмилу Євграфівну на Турійщину. Тут влаштувалася фельдшером у село Відють, потім її перевели у районний пологовий будинок. Медичної практики вистачало і вдома, де були двоє маленьких дітей, старенькі хворі батьки. Невдовзі в одній з кімнат будинку облаштували свій невеличкий “госпіталь”, в якому Людмила Євграфівна виходжувала чи не усю родину.
– Синів змалку вчила бути людяними, милосердними, – каже цілителька. – Пригадую, як вони, маленькі, свекрусі їжу жували, бо вона зубів не мала. Шкодували бабусю.
Тепер Людмила Євграфівна на пенсії. Хоча щодня до неї звертаються по допомогу. Називають жінку у селищі не інакше як “ходяча медична енциклопедія”, бо про недуги, здається, знає все. А ще вміє багато кому допомогти. Звертаються люди з опущеними шлунками, різними серцевими захворюваннями, болями у суглобах... Для кожного знайде потрібні ліки, підбере трави, скаже, як приготувати чудодійні мазі. Жовтуху лікує своїми методами за тиждень, туберкульоз довше, але хвороба обов’язково відступає (жінка готує спеціальну смачну мікстуру, яка добре гоїть легені). Для укріплення серцевого м’яза, при стенокардії рекомедує спеціальне “вино”, що вариться у певних пропорціях з “Кагору”, меду та петрушки. Знає і рецепт від лямблій – каже, що дуже помічний капустяний сік з додаванням гасу. Але є багато нюансів. Треба ж врахувати і вік людини, і тиск, і статуру. У кого надмірна вага – допомагає за своєю методикою позбутися зайвих кілограмів. Але найбільше славиться Людмила Чиж як костоправ, бо знає кожен хрящик, добре відчуває “амортизацію” кістки. Скількох хворих вона буквально поставила на ноги! З переломами, зрощеннями, зміщеннями... Ліку нема. Не випадково свою рятівницю жителі Лукова обрали депутатом селищної ради.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
