За 50 років зібрав понад десять тисяч значків!
Саме першим у цій колекції і з’явився значок-гудзик 1476 року із зображенням хана Батия на коні. Правда, татарський завойовник не надихнув тоді на колекціонування. Це захоплення прийшло якось само собою, коли Володимир Миколайович уже навчався у Львівському політехнічному інституті, і тепер цей значок – неабияка цінність. Зате сам він захопив фалеристикою чимало школярів, даруючи їм для зачину по 50-100 значків...
Найбільш цінна – ленініана
Коли знайомишся з усім цим надбанням, що розмістилося у спеціальних альбомах і на стендах, то наче перегортаєш сторінки історії. Чимало значків нагадують про дитинство. Бо хто з нас не купував їх собі колись з перламутровим переливом чи таких, що змінювали зображення. А пізніше вони просто звалялися і загубилися...
Тепер дивлячись на жовтенятську зірочку, яку подарував мені Володимир Миколайович, пригадую той день, коли нас приймали у жовтенята і розповідали про «хлопченя з розумними очима» Володю Ульянова (Леніна). Особисто у мене ніякої ностальгії такі спогади не викликають, а лише посмішку... Значків із портретом Леніна та інших з його зображенням в колекції лучанина більше ста! А до сторіччя вождя пролетаріату випустили серію із зображеннями усіх членів сім’ї Ульянових. Ленініана тепер чи не найцінніше зібрання, бо іноземці чомусь найбільше цікавляться саме такими значками. Хоча й решта фалеристичного надбання – не менша цінність. Володимир Миколайович не може точно сказати, скільки коштує його колекція, лише зазначив, що коли її побачив німець, то запитав: «Чому при такому багатстві Ви бідний чоловік?» Зрештою, його це не дуже й цікавить. Головне для Володимира Горбика, аби колекція потім не розгубилася, а потрапила у надійні руки, бо таких значків, за його словами, уже більше ніколи не буде.
Справді, у кого ще зберігся значок, випущений у 1917 році, на якому написано «свобода»? Він присвячений першій буржуазній революції в Росії, яка відбулася у лютому того ж року.
– Ось подивіться на цей стенд, – і Володимир Миколайович показує мені цілу колекцію значків на релігійну тематику. – Найбільша її цінність у тому, що такої немає ні в кого. Раніше тут таких значків не можна було придбати, а мені довелося певний час служити в Польщі (мій співрозмовник – майор у відставці), і там я міг собі зібрати непогану колекцію.
Справді, значки дуже цікаві, є серед них і такі, де зображені й релігійні діячі, зокрема Іоан Павло ІІ.
Із Москви й досі шлють нагороди Радянського Союзу
Запитую у Володимира Миколайовича, чи дітям передалося це його захоплення.
– Ні, вони значками не цікавляться. Донька Оксана, яка живе у Києві, знає про колекцію багато, але вона не є її захопленням. А син Денис взагалі до цього байдужий. Коли я склав каталог, то він жартував: «Що то за каталог? Напиши біля кожного значка, скільки він коштує», – сміючись, розповідає про своїх дітей Володимир Миколайович.
Чимало значків у цій колекції присвячені нашій Волині. Є рідкісний із зображенням Медведєва «Встреча ветеранов спецотряда Медведева – Луцк, июль 1982 год», є присвячений сторіччю за-лізничної станції Луцька, ЛуАЗу, чимала підбірка про Лесю Українку і т. д.
Переказати все те, що є у колекції фалериста Володимира Горбика, просто неможливо. Тут і фауна, і флора, і мультяшні герої, і спорт, і олімпіади, і військова тематика, і видатні особи. Дуже цікава й велика колекція із символами усіх міст колишнього Радянського Союзу!
Ще при Союзі Володимир Миколайович «виставлявся» в Москві, йому за його культурно-просвітницьку роботу навіть присвоїли звання Заслуженого працівника культури СРСР. Тому в білокам’яній столиці теж знають про його захоплення. І в розмові Володимир Миколайович мені сказав:
– А зараз я вам покажу таке, що ви будете сміятися. Але покажу...
Справді, те, що побачила, викликало не просто сміх, а розуміння того, що серед старшого покоління залишилося ще багато людей, зазомбованих до фанатизму ідеями комунізму. Виявляється, Володимиру Горбику до цього часу шлють нагороди, присвячені радянським святам. А в Москві ще й досі є «постоянный Президиум Съезда народных депутатов СССР», голова якого – Умолатова! Цей президіум надалі продовжує відзначати усі круглі дати колишніх радянських свят, навіть нагороджуючи своїх «героїв» орденами Сталіна! Більше того, 15 серпня 1999 року ці діячі «віртуального» Радянського Союзу випустили ювілейну медаль – 120 років Сталіну...
Раніше поповнювати колекцію було набагато легше. Так, їдучи у Ростовську область, звідки родом дружина Володимира Миколайовича, він міг у Москві придбати собі понад сто значків. Тепер вони випускаються значно рідше. Але все одно він знає, де, коли і що може з’явитися чи уже з’явилося. У колекції Володимира Микола-йовича є й такі значки, яких ніколи не було у продажу. Знаходити і діставати їх і є певною мірою сенсом життя для фалериста Володимира Горбика. Треба зазначити, що йому пощастило з дружиною, бо вона ніколи не чинила перешкод у цьому захопленні, хоча воно й позначалося на сімейному бюджеті. Правда, попросила лише прибрати значки зі стін, «щоб квартира була подібною на квартиру».
– І тепер ще просить з пенсії гроші: «Дай стільки-то на значок». Куди дінуся? Даю. Хай уже має... – усміхаючись, каже дружина.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Луцьк
| Comments: |
