Портрет тимошенко у 50-ти відтінках

Майстриня-вишивальниця з Ківерців, що на Волині, Людмила Литвина не перестає дивувати людей своїми роботами. Навіть київські гості, які були нещодавно в місті, не могли відірвати очей від її картин. А одна з них, декоративне панно “Українська гостина”, ще й потрапила до Книги рекордів України. Вишивали її сто учасників. А от організатором і натхненником цього великого колективу була Людмила Володимирівна.

У списку рекордсменів… дворічна дівчинка

Людмила Литвина працює у Ківерцівській загальноосвітній школі №3 вчителем зарубіжної літератури та російської мови. Водночас керує двома гуртками – “Художня вишивка” та “Мистецтво живого слова”. І настільки майстерно Людмила Володимирівна вишиває, що її роботи знають не тільки в її рідних Ківерцях, але й в інших містах України.

– Якби колись сказали, що буду вишивати, не повірила б, – зізнається вчителька. – Коли мені виповнилося 34 роки, я народила третю дитину – донечку. І почала вишивати. Спочатку виготовляли з кумою серветки. Потім перейшли  на сучасну вишивку – прикрашали одяг дітей. Згодом зрозуміли, що своїми роботами можна схвилювати не тільки себе, а й інших. Тобто можна вишити… думку. І тепер у мене стільки картин, що в Ківерцях вони виставлені в декількох установах. Нехай люди милуються.
Для майстрині всі роботи дорогі. На замовлення Людмила Володимирівна не працює. Кладе на полотно хрестик за хрестиком тільки тоді, коли є натхнення. Її полотна не повторюються, і вона їх не продає. Одна польська пані про роботи майстрині сказала: “Щоб таке вишити, треба затратити і сили, і час, а згодом важко відпускати, як і дітей”. Але їх Литвина все-таки відпускає: дарує добрим людям, які цінують це ремесло.
Своєю майстерністю от уже сім літ ділиться з дітьми. І дуже радіє, коли вони досягають успіхів. А у 2005 році задумала до 15-ї річниці Незалежності колективно вишити панно. Про свій намір першого вересня оголосила на шкільній лінійці. І звернулася не тільки до дітей, вчителів, але й до батьків, щоб підтримали цю ідею.
– Дев’ять місяців я носилася з тою роботою, підбирала нитки, з’ясовувала, якою технікою кожен вишиває: рядочком чи стовпчиком (бо від того змінюється структура малюнка), – розповідає жінка. – Возила я цю роботу навіть на курорт. Ходила в сім’ї. Там була умова: вишити мінімум 100 хрестиків. Наприклад, родина Лисюків навіть залучила до роботи дворічну донечку. Батьки втикали голку в тканину, а дитина її витягувала. Тому дівчинка зареєстрована у списку рекордсменів. Коли панно “Українська гостина” було завершене, ми його представили до 40-річчя школи. Вишивальники поклали на нього аж 90826 хрестиків. Мета цієї роботи – об’єднати дітей, вчителів і батьків навколо спільної справи,  виховати свідомого громадянина Незалежної України. Документи на цю роботу ми вислали до Книги рекордів України. І отримали диплом про встановлення рекорду у номінації “Мистецтво” – вишивка виконана найбільшою кількістю учасників, – каже майстриня. – Зараз “Українська гостина” знаходиться у Києві.

Не вишивання, а ціла історія

Людмила Литвина разом зі своїми вихованцями брали участь і у вишиванні рушника національної єдності, який у Луцьк привозили у вересні. Довжина його становить кілька метрів.
Найбільше Людмила Володимирівна любить зображати на полотні жіночі образи. Маленька дівчинка з ангельськими очима дивиться на світ, Снігова Королева холодним поглядом ніби пронизує душу, замріяна Марлен Дітріх, загадкова Юлія Тимошенко… – і це далеко не весь список жіночих портретів. До речі, з  лідеркою демократичних сил Людмила Володимирівна знайома давно. Ще у 2005 році перед парламентськими виборами, коли Юлія Володимирівна приїжджала в Олику, пані Людмила подарувала їй картину “Соняшникове поле”. Тимошенко робота сподобалася, бо коли вона покидала сцену, то сказала вишивальниці: “Але й класна…”
– Я цією людиною дуже захоплююся. Тимошенко – сильна жінка, сильний політик, – каже пані Людмила. – І коли одного разу мені в руки потрапила листівка з портретом Юлі, я вирішила його… вишити. Друзі допомогли на комп’ютері зробити схему картини, розбити вишивку на 50 кольорів. Придбали якісне полотно і нитки. Вишивала два примірники одночасно. Один вирішила подарувати Тимошенко, а другий – залишити собі. Це єдина робота в моїй колекції у двох екземплярах. Працювала я над нею кілька місяців. І коли у вересні лідерка БЮТу відвідала Луцьк, цю роботу передали Юлії Володимирівни. Вона була приємно здивована.
Взагалі, кожна картина ківерцівської майстрині – то ціла історія. Наприклад, нещодавно побачила світ нова робота художниці з вишивки. Присвятила вона її своєму внучкові, який народився у вересні. Минуть роки, але бабусина любов і ніжність, передані через цей вишитий твір, з хлопчиком будуть завжди.
Зображає на полотні Людмила Володимирівна і біблійні сюжети, вишиває ікони. Почаївська Богоматір, Тайна Вечеря, Спас Нерукотворний, Пантелеймон Цілитель, Свята Трійця… Одну з ікон жінка подарувала дитячому будинку, іншу  – педагогічному коледжу, де навчалася її донька.
– І коли її освячували, то в мене ніби мурашки по шкірі бігали, таке хвилювання я відчувала. Повірте, ради таких хвилин у житті варто творити, – каже жінка.
Та ще  більше радіє вишивальниця Людмила Литвина, коли її вихованці виконують роботи, від яких захоплює подих. Звісно, не всі досягають висот, але принаймні виготовити власноруч подарунок бабусі, мамі вони можуть.
– Тепер, аби не лінувався, то можна такі дива творити… Адже є салони, які розробляють сюжети вишивок, є гарні нитки, полотно, є майстри, котрі виготовляють вишукані рами для картин. Звісно, на все потрібні гроші та бажання, – каже пані Людмила. – І тоді можна творити!
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

• Нравится
•