Чи виживуть Трилісці на битому шляху без газу

Баба Олена виглядає газ

Баба Олена виглядає газ

13 листопада 2004 року стало для мешканців села Трилісці пам’ятним днем. У людей з’явилася надія, що нарешті і в їхньому селі розпочнеться краще життя. Саме в цей день вони провели загальні збори, організували кооператив для газифікації своїх домівок. Але чи то число було 13-те, чи то зорі не так зійшлися, чи рік був невдалим – все-таки високосний, але вже три роки люди мучаться. Десь таки причина захована. Чому триліщуки до цих пір не можуть обігрівати свої хати газом? Вже опалюються “голубим вогником” домівки в сусідніх селах Бортяхівці, Переспі та Мирославці, які пізніше за триліщуків почали проводити газ.

«Голосували за Юлю – хай вам гроші на газ дасть»
На жвавій міжнародній трасі Луцьк-Ковель є невеличке село Трилісці Рожищенського району.  Є кілька версій самої назви: від трьох лисиць до трьох лісів. У селі чотири невеличкі вулиці – всього 82 хати. Вантажні та пасажирські автомобілі пролітають мимо і ніколи тут не зупиняються. Адже в Трилісцях немає навіть більш-менш пристойного магазину, продукти продають в колишній кінобудці, а сільська “кооператива” вже багато років стоїть зачинена. Живе тут півтори сотні людей, значна частина мешканців уже перебралася на вічний спочинок на сільське кладовище. Чому так сталося, що село, яке знаходиться на трасі та біля залізниці, поступово вмирає? Чому частина жителів втратила надію та інтерес до життя? А деякі чоловіки (та й жінки) просто  спилися?
Але село, хоч і невеличке, хоче жити не гірше від інших. Жителі, аби провести газ, вже третій рік оббивають чиновницькі пороги. Проте безрезультатно. Жителі Трилісців звернулися з колективним листом у редакцію нашої газети як в останню інстанцію: “У нашому маленькому селі більше половини жителів – пенсіонери, є багатодітні сім’ї. Ми вирішили покращити своє життя і провести газ, для цього створили кооператив. За свої кошти побудували вуличний газопровід. Ось уже три роки не можемо дочекатися голубого вогника у наших будинках. Оббиваємо пороги державних мужів, щоб допомогли виділити кошти на підвідний газопровід. Але на наші звернення не реагують ні обласна, ні районна адміністрації, відсилаючи нас одна до одної. А тим часом розпочався опалювальний сезон. По радіо повідомили, що Волинь на сто відсотків готова до зими, а ми знову приречені мерзнути”.
У хаті Надії Мороз зійшлися люди, щоб розказати про свої “ходіння по муках” в пошуках справедливості. Голова кооперативу Наталія Айвазян розповіла історію їхніх тривалих митарств:
 – Ми виготовили  документацію, замовили проект і влітку 2005 року до села з Переспи провели підвідний газопровід. За кошторисом вартість робіт 196 тисяч гривень. Районна рада виділила 16 тисяч у вересні цього року. В Рожищі в адміністрації нас відправляють у Луцьк в обласну адміністрацію. Їдемо туди, а там кажуть, що наше питання треба вирішувати в районі. Так і ходимо з кабінету в кабінет. Напередодні парламентських виборів ми були у народного депутата Євгена Кирильчука. Він нас запевнив, мовляв, тільки виграємо вибори – буде вам газ. Голова обласної ради Анатолій Грицюк, вислухавши нас, пообіцяв виділити 70 тисяч гривень, щоб хоч частково погасити борг за підвідний газопровід. Але вже пройшли вибори (до речі, у селі 57 відсотків виборців проголосували за БЮТ), а коштів ніхто не виділив. У Рожищі нам так і сказали: “Село проголосувало за Тимошенко, то їдьте до Юлії, нехай вона вам гроші дасть”. Четвертого жовтня ми знову поїхали до голови обласної ради Анатолія Грицюка. Він наше звернення відправив у районну адміністрацію. Ми вже й не знаємо, до кого звертатися. Адже цього року нам обіцяли пуск газу то на День матері, то на Трійцю, то на День незалежності. Вже скоро Новий рік, а результату ніякого. З 2005 року, ми сидимо фактично на газовій трубі, до 50 будинків поставлено стояки. Люди здали по 2200 гривень.

Баба Олена виглядає газ

Баба Олена виглядає газ

Відписки однакові, тільки дати різні
Голова кооперативу показала документи – відповіді на їхні численні звернення:
– Нас чомусь не включили в бюджет ні в 2006, ні 2007 роках. У районі ми неодноразово зверталися до голови Рожищенської районної державної адміністрації Олега Савчука. Ось які відповіді отримали:
“На Ваше звернення про надання допомоги у газифікації села Трилісці повідомляємо, що районною державною адміністрацією фінансування будівництва підвідного газопроводу до села Трилісці передбачається включити у перелік об’єктів, які будуть фінансуватися за рахунок субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам у 2006 році”.
Цей лист відправлено п’ятого вересня 2005 року. Пройшов 2006-й, вже закінчується 2007-й, а Трилісці все чекають газу. А нещодавно селяни на своє чергове звернення знову отримали відповідь:
“На Ваше звернення щодо надання допомоги на будівництво підвідного газопроводу в селі Трилісці повідомляємо, що фінансування цього населеного пункту передбачається включити в перелік об’єктів, які будуть фінансуватися за рахунок субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам у 2008 році”.
Знайдіть різницю між цими двома документами. Вся відмінність лише у датах. Ніяк не можу зрозуміти, чому інтереси людей з цього маленького села ніхто не береться захистити? Чому з року в рік люди отримують звичайну відписку? В Трилісцях не знають, що означає загадкове слово “субвенція”, та це їм і не потрібно. Але та клята субвенція ніяк не дійде до їхнього села. Люди написали вже не одне колективне звернення, але справа поки що не рухається.
У селі ще не втрачають надії, що в Трилісці таки прийде газ. Але коли? Хочеться звернутися до чиновників районного і обласного рівня, які все пишуть про субвенцію і тішать селян: люди добрі, ви ж усі родом із села. Та не дайте тому селу вмерти. Подаруйте йому шанс, адже буде в селі газ – не вмре воно. Мені казали, що вже ціни на будинки в Трилісцях значно зросли, і немає покинутих хат. Село над трасою хоче жити...
Йдемо сільською вуличкою. Ось Вавренчуки, батько із сином, ріжуть пилкою дрова.
– Ми вже газу й не сподіваємося, – каже Микола Дмитрович. – Третій рік голову морочать. А хату опалювати їхніми обіцянками не зможемо, тому заготовляємо дрова. 
 – Ми хочемо газу, хочемо грітися, розпочинається зима. Ми старі люди, вже не здужаємо дрова рубати, так і напишіть в газеті,  – наказували мені селяни на прощання.
“Вісник і Ко” сподівається отримати відповідь від обласної та районної влади, а на урочисте запалювання “голубого вогника” ми обіцяємо приїхати в Трилісці.

Коли цей матеріал було підготовлено до друку, ми зв’язалися по телефону з головою кооперативу Наталією Айвазян, яка повідомила, що підвідний газопровід із села Переспа до села Трилісці вже прийнятий газовою службою і повністю готовий до експлуатації. Але держава досі не розрахувалася за нього з виконавцем робіт. Отже, газу не буде?
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото автора

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>