Раніше зварював труби, а тепер вправляє хребти
Підказали люди, що в Демидівці Рівненської області живе дядько Микола, який вміє спини вправляти. Мовляв, після його точкових масажів люди аж ніби вищі стають, не кажучи вже про те, що бігати починають, як молоді. Йдучи за народною мудрістю: “Краще раз побачити і відчути...”, вирішила переконатися у цьому. Мені було трохи боляче і хрупало в хребті на всю кімнату. Але спина одразу перестала боліти і з’явилося відчуття, ніби з плечей скинула важкий вантаж. Хоча найбільше здивувало те, що Микола Федяєв лише сім років тому виявив у своїх пальцях здібності мануальника, бо за фахом він – газоелектрозварник.
– От до чого робота за комп’ютером доводить, – бідкався Микола Васильович, – не спина, а просто камінь якийсь! Шість дисків повипадало, треба їх на місце вставити.
Його масаж не порівняти з традиційним. На спині одразу знайшов кілька болючих точок і масажував їх доти, доки біль десь не зник. По ходу розповідав про власне життя.
Родом він з Росії. А в цих краях опинився після армії, приїхавши погостювати на бать-ківщину вітчима. У Демидівці майбутню дружину вподобав, та й залишився в приймах.
Микола Васильович не без гордощів каже, що, незважаючи на свій 56-річний вік, має вже 40 років робочого стажу. З них більша частина – газоелектрозварником.
– Працював би і далі за фахом, якби не захворів, – розповідає. – Ноги почало віднімати, слабкість страшна. Мені навіть уколи в хребет робили, але поліпшення так і не відчув. Потім інсульт “підловили”. Стільки хвороб навалилося, що одразу ІІ групу інвалідності дали.
– А коли відчули, що можете спини та шиї вправляти? – питаю.
– Не знаю, випадково. Я ж із медициною пов’язаний хіба тим, що маю дружину і сина медиків. Колись навіть реферати їм допомагав писати. Сім років тому влаштувався працювати сторожем. Якось знайомий комбайнер прийшов на роботу “перекошений”: щось шию йому скрутило, мучиться, бідолаха. І так мені його шкода стало, що захотілося допомогти. Дай-но, кажу йому, спробую пом’яти.
Микола Васильович не може і зараз до пуття пояснити, що і як він “м’яв”, але комбайнер після того мов на світ народився. Де той біль і подівся! А як кількість одужуючих перевалила за кілька десятків, вже й сам здивувався. Навіть спеціально пішов у бібліотеку і цілий день читав “Велику медичну енциклопедію”. Але, як зі сміхом зізнався, нічого нового для себе не вичитав. Таке було враження, ніби анатомію, людський скелет, кожну кісточку змалку вивчав і вже все знав.
Вістку про Федяєвський дар люди почали передавати із вуст у вуста. До його хати спочатку потягнулися односельчани, а потім і приїжджі.
– Від мене ще нікого не виносили, – каже Микола Васильович, – тільки своїми ногами йдуть. А от що, буває, заносять в лежачому положенні – факт. Навіть серед ночі привозили. Приходять з усім: серце коле, яйники болять, постійні головні болі, ноги віднімає, радикуліт замучив. Адже добра половина хвороб залежить від нашого хребта. Я промацую спину і відразу відчуваю, де треба натискати і масажувати.
Микола Федяєв зізнався, що декого з хворих доводиться відправляти в лікарню. Якщо, наприклад, намацує грижу. Адже там, де потрібне оперативне хірургічне втручання, він не впорається.
Каже, що йому вистачає одного візиту людини, аби вилікувати її. Другий раз приїжджають лише “найтяжчі”. Робота важка, буває, доводиться і до години чиюсь спину вправляти.
Питаю, чи користуються його надзвичайними здібностями домочадці?
– Аякже, – сміється, – сину, дочці пос-тійно перевіряю хребет. А внуки мої взагалі “балдіють”. Тільки переступають поріг, одразу до мене: “Діду, зроби масажик!” Та й сам собі вже наловчився диски вправляти та хребет “латати”.
Мирослава КОСЬМІНА,
Рівненська область
| Comments: |
