Коли під’їхали до будинку, де живе баба Надя, вона саме була на городі. Присіли під яблунею, і жінка стала розповідати про своє життя. Адже ці незвичайні здібності з’явилися в неї не одразу.
В молодості пані Надія вийшла заміж, але чоловік через два з половиною роки помер. Молода вдова залишилася з маленьким синочком на руках, сильно затужила і постійно плакала. Рідна тітка покійного тоді сказала Наді: “Не журись, я знаю такі молитви, після яких тобі стане легше, а як вивчиш їх, то й іншим людям зможеш допомагати. А в тебе ще буде чоловік і сім’я”. Через дев’ять літ збулися тітчині слова. Вийшла Надія заміж за чоловіка з Дубровицького району. Але на все життя запам’ятала ті молитви, адже їх не можна записувати, стверджує знахарка, тому що вони втрачають свою чудодійну силу. І стала вона допомагати людям. Спочатку змовляла зубний біль та дитячий переляк. А зараз звертаються до неї з найрізноманітнішими проблемами: коли подружжя довго не має дітей, виникають всілякі негаразди в сім’ї, чоловік чи дружина гуляє або дівчина довго не може заміж вийти.
До поліської знахарки їдуть з усієї України, а колись приїжджали люди навіть з Росії, із сибірського міста Магадан – не відомо, від кого вони про неї почули. У тієї сім’ї довго не було дітей. А через дев’ять місяців після відвідин баби Наді поружжя надіслало листа з подякою, бо у них народилася дитина. Нещодавно були відвідувачі із сусідньої Білорусі: з Пінська та Могильова.
За словами цілительки, вона не всім може допомогти і не всіх береться лікувати:
– Допомагаю тим, хто нуждається. Але коли аборт зробила жінка, то не допомагаю. Не можна проти Бога йти. Спочатку не хочуть діток, а потім хочуть.
Декому достатньо один раз до неї приїхати, і все в житті налагоджується, а дехто і кілька разів навідується. З собою треба привезти звичайну воду та хлібину. За словами знахарки, хліб повинен ніч біля образів переночувати.
Жінка запалює свічку, наливає в чашку води, кладе буханець хліба і читає молитви перед іконами.
– Воду треба три рази пити і хліб їсти, – каже Надія Давидівна. – До мене з різними хворобами та всілякими бідами звертаються, – розповідає цілителька. – Людям відразу кажу, чи можу їм чимось зарадити. Головне – молитися щиро, з вірою, тільки тоді Господь почує і допоможе.
Вона навіть може визначити, чи жива людина. Зверталися до неї, щоб допомогла знайти пропалих безвісти. Жінка розповіла про один випадок зі своєї практики:
– Вже не раз бувало, що поїхав чоловік кудись на заробітки, і пропав, або пішов з дому, і не повернувся. Я тільки помолюся – і можу сказати, чи живий або де шукати, навіть не треба фотографії. Одна жінка із Зарічного кілька разів приїжджала – сім років, як пропав син. Поїхав в Росію, і зник. Я їй казала – він живий, але вона не вірила. Через три роки батькам прийшла телеграма, що помер в Тюмені їхній син, і його привезли хоронити. Він там був якимсь начальником, але до родини не признався. Тільки коли помирав, то сказав, щоб на батьківщину завезли.
Якось до Надії Давидівни привезли жіночку, яка не могла самостійно вийти з машини. Її вивели під руки чоловік із сином і, переставляючи їй ноги, завели до хати.
– Вона ледве дихала, – каже цілителька. – Я зговорила над нею спеціальні молитви, на воду і на хліб. І кажу: “Ведіть її, хлопці, в машину”. Дивлюся, а вона встала і пішла сама. То вони не могли надякуватися.
Цікавлюся, яким чином можна визначити, чи виживе важкохвора людина.
– Коли змовляю, то мені показується на воді хрест, – відповідає знахарка. – Як тільки він з’явився, то все – значить, жити не буде. – За її словами, жодного разу помилки не було.
– У молитвах я прошу у Господа здоров’я для всіх людей, ніколи нікому зла не бажала.
Дочка Валентина мамину науку не переймає, а вчиться її внучка, яку на честь бабусі назвали Надією.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Comments: |