Убивця Довжиків сидітиме довічно

Здоровий глузд відмовляється розуміти, що керувало душогубом, який знищив сім’ю. Адже злочин скоїв не божевільний і не маніяк. Хто б міг повірити, що забрав життя у чотирьох членів родини... друг сім’ї, кум. Володимир Мисковець зізнався, що це він майже два роки тому розстріляв сім’ю Степана Довжика – його, дружину Ганну і їхніх синів Ігоря та Андрійка.

Історія зникнення родини Довжиків із села Пнівне Камінь-Каширського району, що на Волині, майже два роки тому облетіла всю Україну. Адже безслідно зник разом з дружиною та двома синами колишній працівник міліції Степан Довжик (свого часу він працював начальником МРЕВ у Камені-Каширському та заступником начальника ДАІ у Хмельницькій області). Ніхто з рідних, у тому числі й третій син Роман, не знав, куди так несподівано могла податися сім’я. Адже вдома усі особисті речі, документи лежали на місці, не зникла й банківська картка (на рахунку зберігалося близько 700000 гривень). Насторожувало єдине: у спальні стояла... рушниця.
У правоохоронців була своя версія щодо зникнення Довжиків. Не секрет, що свого часу Степана намагалися притягнути до кримінальної відповідальності за незаконне розмитнення автомобілів. Однак з часом порушені кримінальні справи закрили. Після зникнення родини однією з головних версій була та, що Довжик поспішив виїхати за кордон, побоюючись їх поновлення. У грудні 2005-го кримінальну справу за фактом зникнення чотирьох людей так і не відкрили.
Минали місяці. Рідні сподівалися, що Степан із сім’єю знайдеться. Надія жевріла і завдяки ворожкам, до яких зверталися: мовляв, зниклі живі, їх катують, бо історія пов’язана з великими грішми і машинами... Та невдовзі й віщуни відібрали крихку надію. Глянувши на весільне фото Довжиків, одна жінка відразу сказала: “І не шукайте їх серед живих. Нема...” Саме ця ворожка повідомила, що з дому виїхав Степан, Ганна та Андрійко, а Ігоря з ними не було (мовляв, старший син в іншому місці). А вбивали їх четверо осіб...
У лютому минулого року правоохоронці таки порушили кримінальну справу – за статтею 146 Кримінального кодексу України “Викрадення людей або незаконне позбавлення їх волі”. А в останній день травня неподалік Пнівного люди знайшли перше тіло. На узбіччі лісової дороги пес пастухів вигріб з насипу рукав чорної куртки. Коли приїхали правоохоронці, встановили, що в землі лежить мертва людина. У напіврозкладеному тілі сестра впізнала свого брата Степана Довжика. Спеціалісти зафіксували кілька вогнепальних поранень. Був і “контрольний постріл” у голову. Чи не тоді виникла підозра, що до злочину міг бути причетний кум Степана Володя Мисковець, який мешкає із сім’єю у Ханти-Мансійському окрузі (Росія), але родом з Волині. Саме у нього було “солідне” боргове зобов’язання перед кумом Довжиком.
Невдовзі ця версія підтвердилася. Влітку познаходили тіла інших зниклих членів сім’ї. Підозрюваного затримали. Мисковець зізнався у скоєнні серійного вбивства й показав, де захована зброя, з якої розстрілював Довжиків.
– Мені в селі одразу казали: шукайте Мисковця. А я за нього горою стояла... – плакала на суді мама загиблої Ганни Христина Бігун. – Він же у нас як друг, як брат був. Хоча родина Мисковця живе недалеко, а до них не дуже їхав – все у Степана жив. Якби собаку хто так годував і у ліжко спати клав, то він горло б за хазяїна перегриз! Він не людина, гірший за звіра.
І тут справа отримала новий поворот:
– Я не вбивав, – сказав у суді Мисковець.
Після деталізованих розповідей, як він сам розстрілював Ігоря, тоді кума Степана, малого Андрійка та Ганну, Мисковець зробив приголомшливе зізнання: до вбивства причетні ще троє осіб. Мовляв, саме вони були ініціаторами розправи над сім’єю, самі вбивали, а тоді змушували Володимира стріляти у вже мертві тіла й знімали це на відео. Історія, яку розповідав, виглядала досить правдивою. За тією версією Мисковця, бандити хотіли отримати від Довжиків мільйон гривень. Саме таку суму напередодні зникнення отримав Степан після продажу земельної ділянки біля Ковеля (частину коштів він віддав людям, які були “в долі”, йому залишалося понад 700000 гривень).
Справу відправили на дослідування. Та сенсації не сталося. Підсудний так і не назвав імена ймовірних фігурантів. Більше того, він категорично відмовився від попередніх свідчень й повернувся до першої версії – що убивав сам. І додав: “Я хочу, щоб усе це закінчилося”. Під час слухань Мисковець неодноразово повторював, що боїться за свою сім’ю...
Мотиви вбивства – борг перед Степаном Довжиком. У суді прозвучала сума (разом з відсотками) 286 тисяч доларів! Мисковець доводив, що Степан вимагав негайного повернення коштів. Саме тому й виник страшний задум – вбивство. Навіщо ж він знищив чотирьох членів сім’ї? Відповіді на це запитання так ніхто й не почув. Не було також встановлено імена осіб, які погрожували кільком свідкам по цій справі.
Правосуддя сказало своє вирішальне слово через півроку після початку судового процесу. Суд встановив, яким чином розгорталися події трагічного для родини Довжиків грудня 2005-го року. Напередодні в листопаді Мисковець, приховавши від митного контролю, перевіз з Тюмені в Україну пістолет системи Вальтер з глушником, пістолет системи ТТ і боєприпаси до них. В період з 18 по 28 грудня 2005 року він вбив Степана Довжика та членів його сім’ї.
Так, 18 грудня  два роки тому Володимир обманом привіз Ігоря Довжика в місцевість поблизу міста Ківерці (Мисковець стверджує, що Степан послав свого старшого сина стежити за ним і контролювати повернення боргу). Тут пристрелив хлопця й закопав. Через кілька днів, вже 27 грудня, неподалік Пнівного він зупинив автомобіль “Фольксваген”, яким керував Степан Довжик. Убивши кума, Володимир побачив, що в салоні його іномарки сидить переляканий найменший син Андрійко. Кілер не пошкодував дитя, яке мимоволі стало свідком розправи над батьком, й розстріляв хлопчика. Трупи захоронив у різних місцях. Тоді приїхав у Пнівне й виманив з дому Ганну під приводом, що Степанові потрібна допомога. Її відвіз на польову дорогу у напрямку кордону з Білоруссю, там убив й захоронив. Зброю та невикористані боєприпаси Мисковець заховав на узбіччі дороги Луцьк-Маневичі-Любешів біля стели “Маневицький район” й подався до Ковеля, де у якомусь дворі біля будинку залишив автомобіль Довжиків.
“Можлива причетність до цих убивств інших осіб судом ретельно перевірялася й не встановлена”, – сказав головуючий у справі голова апеляційного суду Волинської області Петро Фінюк.
Суд не виявив обставин, які б пом’якшували вину підсудного. Володимира Мисковця засудили до довічного ув’язнення з конфіскацією майна. Коли оголосили вирок, на його обличчі промайнула загадкова посмішка.
Наталія КРАВЧУК,
м. Луцьк

 

• Нравится
•