Трьох волинських «сердечників» прооперував… лікар Амосова!
Професор Кьорфер
Саме цей лікар свого часу оперував світило української кардіохірургії Миколу Амосова. Нині він привіз із собою серцеві клапани (один аортальний та два мітральні) й безкоштовно поставив їх трьом волинянам. У Німеччині таке протезування коштує 20000 євро.
Професор Кьорфер вийшов з операційної у п’ятницю перед полуднем – операція тривала майже три години. Він замінив 56-річній пацієнтці, яка приїхала з віддаленого поліського села, мітральний клапан. Без нього шансів на повноцінне життя жінка не мала. Уже одужують і ще двоє хворих, яких прооперував німецький кардіохірург кількома днями раніше – 41-річний чоловік та 46-річна жінка. Усі пацієнти – з різних районів Волинської області.
Через дві години після третьої операції професор Кьорфер поспілкувався з журналістами. Мав чудовий настрій. Він зізнався, що вперше побував у Луцьку і вражений нашою доброзичливістю та гостинністю. Також відмітив хорошу кваліфікацію місцевих кардіохірургів (під час операцій Кьорферу асистував завідувач кардіохірургічного відділення Волинської обласної клінічної лікарні Андрій Судас).
У клініці торакальної та кардіоваскулярної хірургії Серцево-діабетичного центру Північного Рейну – Вестфалії такі операції – не рідкість, їх виконують тисячі за рік (для порівняння, на Волині – близько сотні). Головна гордість німців – успіхи з трансплантації та під’єднання “штучного серця”. Найкрихітнішому пацієнтові, якому успішно замінили власне серце на донорське, виповнилося всього... два дні. Тоді донором стало новонароджене немовля. Найстаршому пацієнту було 77 років.
Успіхи німців вражають: понад 75% хворих, які перенесли таку операцію, живуть ще понад п’ять років. Половина пацієнтів з донорським серцем отримують від кардіохірургів “у подарунок” ціле десятиліття! Тож не дивно, що німецька клініка щорічно робить щонайменше 80 трансплантацій, а було, що й понад 150!
Нині загострилася проблема з донорами, каже професор Кьорфер, пацієнтам доводиться чекати на здорове серце більше року. До трансплантації доживають не всі. Подовжити “чекання” дозволяє “штучне серце”, яке тимчасово ставлять пацієнтам. Ось професор демонструє рентгенівський знімок хворого, у якого вже немає власного серця. Потім – фото людей, які носять “штучне”. При цьому їхнє життя йде звичним плином, вони не приковані до ліжок, палат, а ходять за покупками, навіть їздять велосипедами. Свій компресор (двигун) носять, як рюкзак, на спині або ж возять на візочках, поки знайдеться донор.
Перед від’їздом у Німеччину професор Кьорфер ще раз навідався до своїх волинських пацієнтів. Зізнався, що результатом операцій задоволений. Уже за тиждень чи днів десять, як буде усе добре, хворі зможуть повернутися додому.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
